— А що ти сьогодні істи приготувала? - постійно питала мене сусідка. Я ж тільки згодом зрозуміла до чого вона хилить
— А що ти сьогодні їсти приготувала?
Одного разу сусідка постукала у двері:
— Я суп зібралась зварити. А моркви немає, позич
пару штук.
Мені не шкода, я позичила. Наступного разу Таня прийшла до мене зі своєю баночкою:
- Я вже котлети зібралась смажити, а у домі - ні краплі олії. Вділи мені хоч трохи.
Я не роздумуючи віддала їй свою. У мене
залишилася десь третина пляшки. Проте на другий
день її малий прийшов до мене цукру зичити:
- Я люблю солодку кашу, а удома - немає.
Стало мені шкода дитини. Не могла відмовити.
Чоловік почав сердитися, що сусідка до нас так часто забігає і просить продукти:
- У цієї Тані і дорогий айфон, і чоловік он на якій крутій машині їздить, а вона постійно щось зичить!
- Часи зараз не ті. Усе можна купити у магазині.
Коли Тетяна в черговий раз попросила продуктів, я ввічливо нагадала, що поруч є гарний магазин, де можна все купити. Сусідка здивувалася такій гостинності, але через кілька годин зробила ще одну
спробу:
- Мені хоч би кілька картоплин до борщу, - просила
вона.
- А у тому магазині є і картопля, і яйця, і олія, і все що забажаєш!
- Ну що тобі шкода для сусідки? Спершу була такою
щедрою, а тепер зазналась?
Таня перестала вітатись зі мною, при зустрічі показово відвертає голову. Її син так само мене ігнорує і з нашим Максимом більше не грається. Я ж вважаю, що вчинила правильно. А ви як думаєте?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?
Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:
