От тоді я й побачила, що невістка зовсім нічого не вміє. Навіть не думає готувати й прибирати, сорочки й ті чоловікові не прасує.

• Тебе що мама не вчила нічого?
• Вчила, що дівчина має розумною бути!

Тоді я взялась за неї. Адже переймалась, як син буде жити. Тим паче вони дітей хотіли. Та невістка сприймала мою критику неадекватно.

Вона ображалась і весь час скаржилась на мене синові.

Врешті Андрій прийшов до мене й заявив:

— Відчепись від моєї дружини! Мені не треба, щоб вона борщі варила, ми можемо і в кафе поїсти.

— Це ти зараз так кажеш, а згодом захочеться мати поруч дбайливу дружину.

Рідний син накричав на мене, вперше в житті. Так прикро було. І все це через невістку, вона його

налаштувала проти мене.

Через тиждень діти переїхали. Марина сказала, що нізащо зі мною не житиме. Тож син винайняв квартиру. Місяць я навіть не їздила до них. А згодом, коли молоді облаштувалися, вирішила

подивитись, як живуть, чи все добре.

Приїхала я до дітей. Марина відчинила і так

скривилася, словами не передати. Та впустила

мене. Андрій також дома був. Я увійшла на кухню, та мені навіть чай ніхто не запропонував. Дивлюсь син їсть бутерброд.

• Ти вечеряв нормально?
• Я не голодний.

Я не витримала й в холодильник зазирнула.

Масло, ковбаса, яйця і все. Розчарована

повернулась додому. Та подумала, може це

просто так вийшло. Через два тижні знову вирішила здійснити візит. І побачила таку ж картину. Тоді вже не витримала. Прийшла додому й відразу свасі подзвонила.

— Як ви не навчите свою доньку дружиною бути -

я сама йому іншу знайду!

• Що ви таке говорите?
• А те, що кожна мати має доньку вчити. Що вони далі робитимуть? А як діти народяться?

Голодні сидітимуть? Це зараз Андрій мовчить, а тоді не витримає!

- Не втручайтеся в їхнє життя і я не буду. У моєї Марини інші цінності, вона ніколи не стане

домогосподаркою.

Ми посварилися. Але я маю серйозні наміри.

Не збираюсь дивитись на цей цирк.

Набридло. А ви як гадаєте, як чинити в такій ситуації?