– Маєте щонайменше 5 тисяч подарувати! Це ж ювілей! – Невістка спантеличила мене. Та це був лише початок
Дата серйозна і дуже важлива для мене. Та йти на святкування я зовсім не хочу. Все через невістку. Днями вона мені подзвонила і почала розпитувати:
А що ви Роману подаруєте?
– Конверт, що ж ще.
І скільки покладете туди?
– Думала півтори тисячі. Більше не виходить! В мене зараз зарплата геть мала!
– Та ви що. Треба щонайменше 5 тисяч. Щоб міг хоч щось нормальне собі купити!
Я не знала, що на це казати. Почувалась такою приниженою. Та це був лише початок. Далі невістка додала.
– В мене зараз багато роботи, ви маєте допомогти мені!
З чим?
– Ми ж святкувати вдома будемо! Прийдіть поприбирайте і приготуйте хоч половину страв. Голубці, холодець, фаршировану куртку.
– А ти що готуватимеш?
– Я кілька салатів зроблю! О, ще б було добре, щоб ви торт зробили – медовик з вишнями. Рома любить ваш!
Я не знала – сміятися чи плакати після цих заяв. Невістка навіть не просила, а наказувала. Я мовчала. А наступного дня подзвонила синові і сказала, що приїхати на його свято не зможу, погано почуваюсь. Натомість попросила його до мене навідатись вдень. Хотіла обійняти рідного в його день народження.
В день свята мені подзвонила розлючена невістка.
– Нащо ви синові день народження псуєте? Як так можна? Ви мене підвели!
– Дорогенька, ти господиня в своїй хаті, от і приймай гостей!
Син приїхав до мене в обід. Я медовик для нього все ж спекла і гроші подарувала, півтори тисячі. Ми посиділи, випили чай і поговорили. Рома на мене зовсім не ображається і це найголовніше. А ви що про все це думаєте?
✨ Чи були у вас подібні моменти в житті?
