💙 10-річний В’ячеслав із Києва пережив удар дрона: дитинство, яке розірвала ніч війни

Іноді війна входить у дім не через двері — а вибухом над головою.

У нічній тиші Києва 10-річний В’ячеслав прокинувся від удару, який «пролунав десь над нами».
Російський дрон влучив у під’їзд дев’ятиповерхівки в Деснянському районі.
Сім’я вибігла надвір — між димом, уламками й тривогою, що стискала повітря.

«У нас загинули сусіди», — сказав він.
Його дитячий голос прозвучав так, ніби ці слова не мали належати десятирічному хлопчику.
Вода зі згарища текла в їхню квартиру.
Улюблений геймерський комп’ютер залило повністю.
Пес у паніці вибіг надвір і зник, кішку тримали в переносці, накритій ковдрою.

Того ранку він мав іти до школи.
Та замість дзвоника почув сирени.
Замiсть рюкзака — запах гару.
Замiсть планів — очікування, чи повернеться додому хоч щось зі звичного світу.

Поруч — мама Тетяна, тато та старший брат.
Вони залишились біля руїн свого будинку, бо там була їхня історія, їхня праця, їхнє життя.
Усе, що сьогодні може тримати 10-річну дитину на ногах — це родина.

Але навіть у цьому В’ячеслав тримається гідно.
Він знайшов свого переляканого песика.
Він говорить, що все відбудують.
Він вірить, що Україна переможе.

Його сила — не в дорослості, якої він не мав би знати.
А в здатності не втратити віру після ночі, що змінила все.

Чи збережемо ми ім’я В’ячеслава як нагадування, що війна ранить не лише захисників, а й дітей?
А чи зможемо, пам’ятаючи такі історії, зробити все, щоб українське дитинство знову стало мирним?

Поставте ❤️, якщо людяність — це наш спільний обов’язок перед кожною дитиною.

📌 Джерело: Твоє місто