– “Ти мене приворожила! Ми з Васьком ходили до бабки і вона мені все розповіла! Я їй вірю, вона мені багато інших речей про мене розповіла. Все правда! Я розлучаюся з тобою” – кричав у слухавку мені
Мій чоловік родом із села. У нього там мільйон друзів, які завжди дуже чекають його чергового візиту додому, щоб разом на рибалку, полювання і знайти таки ще якісь пригоди. Так було і того разу. Чоловік не міг дочекатися відпустки, планував, як проведе час вдома. І ось той самий день настав. Я зі спокійною душею відпустила його назустріч пригодам. З ним поїхати не могла через роботу.
Ми зідзвонювалися щодня, обмінювалися новинами і враженнями. У нього все було чудово. Але одного разу я чую це: – Я з тобою розлучаюся! Як ти могла! Я подумати не міг, що ти здатна на таке. Я в легкому ступорі. Питаю, чого він там з’їв або випив, що такі метаморфози з ним відбуваються. На що благовірний відповідає: – Ти мене приворожила! Ми з Васьком ходили до бабки, і вона мені все розповіла! Я їй вірю, вона мені багато інших речей про мене розповіла. Все правда! Я втратила дар мови.
Що я могла відповісти на цю маячню? Мені не вірилося, що це дійсно мій чоловік. Невже він був настільки наївний?! Звичайно, баба розповіла йому багато, це ж село! Там всі одне про одного все знають! Мене розпирало від обурення. Я тільки змогла обізвати його бараном і повісила трубку.
Не гаючи часу, набрала номер свекрухи і все їй розповіла. Та дала мені обіцянку в усьому розібратися. До кінця відпустки я чоловікові не дзвонила і не відповідала на цого дзвінки. До приїзду цього фаната футурологів зібрала його речі у валізи і виставила в коридор.
І ось приїжджає мій красень. Вид як у побитого собаки. З квітами, нафуфиренний, вибачається. Я, звичайно, пробачила. Встигла заспокоїтися, поки його не було. У нас спільний син підростає і через таку дурницю я не збиралася позбавляти дитину повноцінної сім’ї. Але іноді вночі прокидаюся і борюся з собою, щоб не накрити обличчя чоловіка подушкою хоча б на хвилинку.
Фото ілюстративне з вільних джерел
