– То Кості 20 тисяч, а мені – 10? То так ти однаково нас любиш? – Донька звинуватила мене, вона й не намагається мене зрозуміти
В мене є старший син Костя і донечка Ліля. Я завжди пишалась дітьми, у нас була гарна сімя, доки десять років тому зненацька не помер мій чоловік Микола. Я не бачила сенсу жити без нього. А тоді вирішила, що робитиму це заради дітей. Зароблю для них гроші, аби їм простіше було.
Костя тоді вже одружений був. З невісткою мені напрочуд пощастило, добра і щира. Марина відразу ж народила синочка. Я дуже тішилась. А згодом ще й донечку. Вони жили в моїй квартирі, я їм дозволила, однаково ж в Італії живу, нащо молодим гроші на оренду витрачати.
Нещодавно Костя подзвонив і сказав, Що Марина втретє вагітна. Я дуже зраділа, адже нарешті можна було не перейматися, що його на війну заберуть. Та й батьки вони дуже гарні, чудових діток виховують. Звісно, фінансово це все не просто, та я завжди охоче допомагаю.
А от з донькою у мене дещо інша ситуація. Ліля все життя мене звинувачує, що я більше її брата люблю. Та це зовсім не так. Просто з нею мені завжди важче знайти спільну мову. Ми якісь геть різні. Донька краще з чоловіком ладнала, а коли його не стало ми остаточно віддалилися. Навіть телефоном рідко спілкуємось.
Мені дуже шкода, що все так, адже Ліля одна, немає в неї ані чоловіка, ані дітей. Сподіваюсь з часом це все зміниться, адже ми могли б підтримувати одна одну.
І ось нещодавно я приїхала. Була дуже щаслива побачити нарешті рідних. Покликала до себе й доньку. Влаштувала дуже гарну вечерю, наготувала всілякого. Коли ж всі сіли за стіл і поїли, я вирішила роздати подарунки. Привезла чимало цікавого. Та споміж усього дала конверт синові і донечці.
– Можливо, це допоможе вам розв’язати питання з житлом! – сказала я.
Всі почали дякувати. Та раптом Ліля просто за столом спитала в брата:
– І скільки в тебе там?
– 20 тисяч. Я знайшов невеличкий будиночок, там можна облаштувати три кімнати, адже тут нам скоро буде зовсім тісно.
Тут Ліля мало не підстрибнула.
– То Кості – 20, а мені 10 тисяч? Так ти мене любиш? Я все життя це знала!
– Доню, але ж твого брата інші потреби! Ти одна!
– І що тепер, я гірша? Не заслуговую!
– За десять тисяч можна знайти однокімнатну квартиру.
А як у мене буде сім’я, то що? Тулитися в ній?
– Я тоді тобі допоможу.
– Так я й повірила!
Донька образилась, встала й пішла. Я дзвонила їй, просила поговорити зі мною. Та донька лишень трубку кидає. Порадьте, що мені зробити? Я не маю зараз ще десять тисяч, щоб дати Лілі. То як мені бути? Невже я так погано вчинила?
"Поділіться своїм настроєм після прочитання! Яке емодзі найбільше відповідає вашим почуттям зараз?" ❤️, 😠, 😢, 😄 — виберіть те, що резонує з вами!
