«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

— У вас дітей вже, мабуть, не буде, поміняйтесь з сестрою квартирою, вона скоро третього народить! - Коли я почула, що свекруха моєму чоловікові каже - мало не впала

Свого Петра я зустріла доволі пізно, в 32 роки.

Він

також був не молодий, вже 36. Ми почали жити

разом, а згодом побралися і разом до Німеччини на заробітки поїхали. Хотіли гарну квартиру купити. Так і зробили. Повернулися і в новобудові взяли велике трикімнатне житло. Ще й ремонт сучасний зробили.

Тоді й почали думати про дитину. Та я ніяк не могла завагітніти. Тоді ми обстежились і лікар сказав, що шансів у нас стати батьками зовсім мало. Чоловік з якогось чуда все це своїй мамі розповів. Спочатку вона наполягала, щоб ми лікувались. А тоді зовиця один за одним народила двох дітей і мама Петра дала нам спокій.

А нещодавно вона до нас прийшла, вся така

привітна, принесла домашнє печиво. Я чай зробила, ми за стіл сіли:

  • Послухайте, Марина скоро третього народить!
  • Як третього? Нащо вони так поспішають?
  • Ну, так Бог дав, та й її Сашка вже до війська не заберуть. Та є одна в них біда.
  • Яка ще?

    - Ви ж бачили, як важко вони живуть, туляться в

    однокімнатній квартирі. Це жахливо. Послухайте, у вас дітей однаково нема, поміняйтесь з ними

    житлом?

  • З якого це дива? - не витримала я.
  • Та чисто по-людськи! Вам вдвох місця вистачить.
  • А може ми ще станемо батьками. Чи усиновимо
  • дитину! — Ми й справді розглядали такий варіант, тим паче, що зараз так багато малюків потребують опіки.

    - Чи ви здуріли? Візьмете маля з не знати якими генами? Хочете комусь допомогти - то віддайте

    Марині квартиру.

    І тут я побачила, що мій чоловік замислився. Коли свекруха пішла - він мені відверто сказав.

    — А чого не помінятися? Племінники - єдина моя рідня. Я хочу, щоб в них власні кімнати були.

    — Не заради цього я працювала в Німеччині. І в нас

    ще буде дитина.

  • З однією дитиною можна і там жити.
  • Мені там не подобається. Це моя квартира, я нікуди не піду.
  • Ми посварилися. І я не знаю, як далі бути. Шкода, якщо чоловік не розуміє, що так не можна. Але якщо

    через це розвалиться мій шлюб? Скажіть, як бути?

    Марина з чоловіком все життя нічого не роблять і батьки їм допомагають, а нам нічого не дали.

    Чому все так несправедливо?

    Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?

    Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:

    ЧИ

    . Ваша реакція має значення!

Все буде Україна