Все буде Україна

25/10 березня Православна Церква вшановує пам`ять святителя Тарасія, архієпископа Константинопольського (806).

Святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, походив із знатного роду, народився і виховувався в Константинополі, де отримав гарну освіту. Він служив при дворі імператора Костянтина VI Порфирородного (780 — 797) та його матері, святої цариці Ірини (797 — 802), і досяг звання сенатора. У ті часи Церкву розривала іконоборська смута. Святий Патріарх Павел (780 — 784) не співчував у душі іконоборству, але через слабкість характеру не міг рішуче боротися з єрессю і тому пішов у монастир, де прийняв схиму. Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель оголосив їм, що гідним наступником його може бути тільки святий Тарасій (у той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, вважаючи себе не гідним такого високого сану, але потім підкорився загальній волі. Особливо ж піклувався святий Тарасій про те, щоб відновити шанування святих ікон і зупинити нападки іконоборців. Тому він завжди говорив царям, щоб вони скликали Вселенський Собор.

Тому цар Костянтин і його мати, цариця Ірина, яка через малолітній вік сина керувала тоді всім царством, разом із святішим Тарасієм написали послання до всіх патріархів і єпископів, запрошуючи їх на собор. Єпископи з різних міст зібралися в Царгород, Патріархи прислали своїх намісників: Римський Папа Адріан через далеку дорогу не прибув на Собор, а Олександрійський, Антіохійський та Єрусалимський Патріархи на той час уже перебували під ярмом агарян, так що не мали можливості особисто бути присутніми, тому в якості своїх заступників прислали мудрих і благочестивих духовних осіб.
Місцем для соборних нарад було обрано Велику церкву, зведену Костянтином Великим, першим царем християнським, перебудовану імператором Юстиніаном.

Коли Собор розпочав роботу, раптом у храм увірвався численний загін озброєних вояків, послідовників єресі іконоборства, в яку вони їх втягнув дід Костянтина Копронім. Озброєні воїни кинулися всередину з криком: «Не допустимо, щоб ви відкинули догмати царя Констянтина; нехай буде твердим і непохитним те, що на своєму Соборі він затвердив і законоположив; ми не допустимо, щоб у храм Божий вносили ідолів (так вони називали святі ікони); якщо ж хто наважиться скоритися, то ця земля обагриться кров’ю єпископів».

Цариця з юним царем подали знак єпископам, щоб ті піднялися зі своїх місць, — і тоді всі, хто був присутній на соборі, розійшлися. Щоправда, через кілька днів воїни та їхні ватажки були як слід покарані благочестивою царицею Іриною, позбавлені військового чину та розіслані по селах для оброблення землі. Після цього місце для засідань собору було приготовлено в Нікеї. Тут уже відбувався I Вселенський Собор, скликаний для засудження єресі злочестивого Арія, тут же вирішено було зібратися й тепер. До того міста прибули святійший Тарасій, Патріарх Константинопольський, а разом із ним патріарші намісники. Всього на цей собор прибуло 367 святих отців. Зібравшись із ними в Нікеї, святіший Патріарх Тарасій відкрив засідання Собору в найбільшій церкві цього міста.

Перше засідання VII Вселенського Собору відбувалося 24 вересня, у день пам’яті святої першомучениці Фекли. Засідання відкрилося вступним словом святого Тарасія, в якому він, виклавши причини скликання Собору, звернувся до єпископів із умовлянням, щоб вони міркували справедливо та викорінили вчення, яке недавно внесено до Церкви. Прочитали також і царське послання до собору, в якому згадувалося про те, як Патріарх Павел, умираючи, радив скликати Собор для викорінення єресі іконоборців. Святі отці благословили царя та його матір за їх велике піклування про віру Православну. Після цього приступили до заслуховування єпископів, які впали в єресь. Усім, хто покаявся, дозволили бути присутніми на соборі серед інших єпископів православних. Суд же над тими, що вагалися, відклали на деякий час. При цьому святий Тарасій сказав: «Важко піддаються лікуванню застарілі хвороби та важко викорінюються злі звичаї. Але якщо люди, недужі духовно, істинно каються, то святий Собор приймає їх і не позбавляє сану».

Святий Собор тривав 30 днів; за цей час учасники Собору, сходячись, розглядали в Божественному Писанні і у вченні святих отців та вчителів Церкви ті місця, що мали відношення до догмату про шанування святих ікон. Отже на підставі Святого Письма і церковного передання мудрування єретиків було спростоване. При цьому вони використовували достовірну історію про святий убрус, на якому Господь Іісус Христос зобразив Свій святий лик і послав його Авгарю Едеському, який, тільки вклонившись перед зображенням, отримав зцілення від хвороби; згадували також і переказ про ікону святих апостолів Петра й Павла, яку святий Сильвестр, Папа Римський, показав царю Костянтину; говорили і про ікону Христову, над якою поглумилися в Бейруті іудеї, за що і були покарані. Коли читали оповідь про цю ікону, всі святі отці плакали. Нарешті, вони прокляли єресь іконоборців і затвердили шанування святих ікон; велика радість була про тоді у святих церквах, і весь народ тріумфував, проголошуючи благі побажання царям і пастирям.

Так великими трудами святішого Патріарха Тарасія та благочестивої цариці Ірини подолали єресь іконоборців.

Святитель Тарасій мудро керував Церквою 22 роки. Його життя було суворим і аскетичним. Всі свої статки він витратив на богоугодні справи, даючи їжу та доглядаючи людей похилого віку, жебраків, сиріт і вдів, а на Святу Пасху пастир влаштовував для них трапезу, під час якої сам прислуговував бідноті.

Святий Патріарх безстрашно викрив царя Костянтина Порфірородного, коли той обмовив свою дружину, імператрицю Марію, внучку праведного Філарета Милостивого († 792), для того, щоб заточити Марію в монастир і одружитися зі своєю родичкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що піддався опалі. Незабаром, однак, Костянтин був позбавлений влади своєю матір’ю, царицею Іриною.

Святитель Тарасій помер у 806 році та був похований у заснованому ним монастирі на Босфорі. Біля місця його поховання відбувалося багато чудес.

За матеріалами сайту “Азбука віри”