Назар зробив мені пропозицію і я відразу погодилась. На радощах ми розповіли нашим друзям. Усі раділи, вітали нас, лишень Костя мовчав. Він був найближчим другом мого Назара. Згодом підійшов до мене і сказав:

 – Не виходь за нього! Він тебе не вартий! 

 – Чому?

 – Бо він егоїст, любить лише себе, інших використовує!

 – Перестань, ти хильнув зайвого!

Я не звернула уваги на ті його слова. Щиро кохала Назара. Ми почали готуватися до весілля, все було чудово, я купила сукню, взуття прикраси.

І ось настав цей день. Я чекала нареченого вдома, адже в нас така традиція, що хлопець має приїхати й забрати кохану, якщо її віддадуть. Ще й викуп є.
Чекала я годину, та ніхто не приїхав. А тоді з’явився Костя, самий.
– Де ж Назар?

 – Передумав!

Уявіть, що я тоді пережила. Плакала цілий день, такий сором важко собі уявити. Та поруч завжди був Костя, заспокоював мене. Назар навіть не подзвонив мені. А наступного дня я дізналась, що він поїхав в інше місто до свого батька. 

Минув рік і я вийшла за Костю. І ні дня про це не шкодувала, подумки навіть дякувала Назару, що втік. У нас двоє дітей, гарний будинок. Костя має власний бізнес.

Нещодавно ми поїхали в рідне місто на могили. І там просто біля цвинтаря я побачила Назара.

 – То ти щаслива, що Костю обрала?

 – Що ти таке говориш, я не обирала. Ти втік і осоромив мене перед усіма!

 – Так, бо Костя все мені розповів. Зізнався!

 – Про що?

 – Про ваші стосунки та твої зради.

– Ніколи я тобі не зраджувала і з Костею в мене почалось все значно пізніше. 

Я йшла додому, а в голові паморочилось. Чоловік мене зустрів:

 – Чого ти така бліда?

 – Назара зустріла. Він правду каже? То ти в усьому винен?

Він зізнався в усьому. 

 – Зрозумій, я завжди кохав тебе і знав, що лише зі мною ти будеш щаслива!

Я не знаю, чи можна таке пробачити і як далі жити з Костею. Але ж у нас був такий гарний шлюб. Та чи можна довіряти людині, котра здатна на такий підступ?