Цей міні-ювілейчик вирішила святкувати вдома. Я з самого ранку займалася приготуваннями: прикрашала квартиру, перевіряла меню, обирала найкращі бокали, навіть на роботі спеціально взяла 2 дні відпустки! 

Але навіть уявити не могла, що все зіпсує… набір тарілок.

– Настю, я тебе прошу, накрий стіл тими тарілками, що мама передала, – несподівано запропонував Олег.

– Тими? Серйозно? Олег, ти бачив ці черепки? Це просто несмак!

– Але це подарунок. Вона з любов’ю їх вибрала.

– Вибрала? Та надіслала їх мені з Італії, навіть не питаючи, чи взагалі це потрібно! 

– Це мамин жест турботи. Хотіла як краще.

– Як краще? Вибач, але буде соромно виставити ці тарілки перед гостями. Я не збираюся псувати свій ювілей через них.

Його мама ніколи не допомагала нам. Ми самі купили квартиру, машину. Марія Василівна живе в Італії вже добрих 10 років. Але ви не думайте, що вона там працює в поті чола. Чи то їй так пощастило, чи то Бог добрий – але через декілька місяців після переїзду пані Марія вийшла заміж за одного сеньйора. 

Щоразу, як заходжу на її сторінку Фейсбук – то дивуюся, як свекруха гарно живе. Але нам ні копійки не дає, навіть на онуків гроші жаліє. Ну а якщо і привозить гостинці – то такий несмак та непотріб, який ховаю геть у шафу. 

– Зараз надсилає якісь тарілки й очікує, що буду перед усіма робити вигляд, ніби вдячна?

Олег відкинувся на стільці, глибоко вдихаючи, щоб не зірватися:

– Вона моя мама, Настю. І просто прошу тебе проявити трохи поваги.

– Не розумію, за що мені її поважати.

– Ти не можеш так говорити. Бодай через те, що це моя мама! 

Цілий день була якась напруга. Я, як і планувала, накрила стіл своїм новим посудом. Коли Олег побачив це, його терпіння луснуло:

– Ти зробила це спеціально, так?

– Що саме? Накрила стіл гарним посудом? Так, спеціально. Це мій ювілей, і хочу, щоб усе виглядало ідеально.

– А тобі байдуже, що мама образиться?

– Вона навіть тут не буде! Їй взагалі байдуже на нас, Олеже. Чому маю робити щось із поваги до людини, яка навіть своїм онуком не цікавиться?

– Ти несправедлива!

– Несправедлива? Можливо. Але я знаю одне: якщо ти не бачиш, як стараюся заради нашої родини, а продовжуєш ставити її на перше місце, тоді нам нема про що далі говорити.

– Ти справді хочеш усе це зруйнувати через тарілки?

Глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися, але голос мій тремтів:

– Ні, не через тарілки. А через те, що ніколи не підтримуєш мене, коли справа стосується твоєї мами.

Він нічого не відповів, лише пішов у спальню, залишивши мене саму.

Я дивилася на святковий стіл і не могла позбутися однієї думки – а може, справа не в тарілках, а в тому, що свекрусі просто начхати на нас? Має багатого мужика, який дає гроші….