Чоловік приїхав з заробітків додому на зимові свята, і я вирішила з ним поговорити і в усьому зізнатися. На Різдво я зібрала валізи і зателефонувала Максиму, щоб він приїхав і забрав мене.
Я сама одним махом перекреслила 12 років щасливого подружнього життя. Мирон, мій чоловік, був дуже хорошим – добрим, чуйним,
ніколи нічого для мене не шкодував. Але мені завжди хотілося більшого, напевно, я забагато надивилася серіалів. Я вийшла заміж в
20 років і відтоді мені здавалося, що в нас з чоловіком все якось прісно і нецікаво, не так як у інших.
Жили ми разом з батьками чоловіка – в їхньому двоповерховому будинку було два входи, то ж я була повністю господинею на своїй
половині. Мирон часто їздив в Польщу на заробітки, а я в цей час залишалася вдома одна з нашою 6-ти річною донечкою. В один з
таких самотніх вечорів мені на телефон в соцмережі прийшло повідомлення від незнайомого чоловіка.
Я відповіла… Спочатку ми просто переписувалися, потім почали таємно зустрічатися. З часом я зрозуміла, що без Максима я вже не
можу. Тому одного разу, коли чоловік приїхав додому на зимові свята, я вирішила з ним поговорити і в усьому зізнатися. Тоді я вперше
побачила сльози свого чоловіка. Єдине, що він мені сказав: «Чого тобі ще не вистачало…».
Тільки тепер я розумію, яку помилку зробила, адже у мене було все – будинок, машина, шуба, прикраси. Мирон завжди намагався мені
догодити, але тоді я не розуміла свого щастя.
Це було на Різдво. Я зібрала валізи і зателефонувала Максиму, щоб він приїхав і забрав мене. Але на моє велике здивування він
сказав, що зараз не вдома, поїхав до батьків в село. Тоді я з донькою і речами попрямувала до мами. В нашу батьківську квартиру
кілька років тому моя молодша сестра привела чоловіка, у них вже і донечка народилася.
Я попросилася до них на кілька днів, бо була впевнена, що Максим приїде, забере мене і заживемо ми з ним довго і щасливо. Але не
так сталося, як я собі думала. Відтоді Максим зник з мого життя, перестав брати від мене слухавку. Коли я зрозуміла, що нашим
стосункам кінець, до мене нарешті дійшло, що ж я накоїла.
Я усвідомлювала, що не можу жити в нашій двокімнатній квартирі разом з мамою і сім’єю сестри довго, але і йти мені було нікуди. Тоді
моя рідня давай грати в рятувальників і почали спасати нашу «сім’ю». Пішли до Мирона, мого чоловіка, і почали вмовляти пробачити
мене, мовляв, я помилилася, життя не бачила, от і повелася невідомо на кого.
Мирон вагався, було видно, що прийняти рішення йому було дуже складно, адже з одного боку він любив мене, а з іншого – я його так
підло зрадила. Його батьки були категорично проти мого повернення, сказали Мирону, що якщо ми і зійдемося, то жити у них вони нам
не дозволять.
Мирон таки зустрівся зі мною, але лише для того, щоб розповісти мені, на кого я його проміняла. Він навів справки про Максима,
виявилося, що Максим жив в гуртожитку, бо свого житла немає, роботи постійної немає, жив в борг. У нього троє дітей, з дружиною він
живе погано, має борг за кредитами і ще багато цікавих речей.
Зраду мені не пробачили. Зараз я знімаю квартиру, за яку наполовину платять моя мама і мій колишній чоловік, так як я сама роботи не
маю. Хочеться попередити всіх жінок, яким, як і мені, сумно в шлюбі – цінуйте те, що маєте, бо в один момент ви можете втратити все.
ukrainians.today.
