Діти вирішили влаштувати парубочу вечірку та дівич вечір, перед важливим кроком у житті. Після того вечора стало зрозуміло, що весілля не буде.
Маринка у мене дуже щиросердна дитина. Вона з
дитинства така, всіх пошкодує та допоможе. Як побачить котеня десь на вулиці так і несе додому.
Вона добре вилась, сама вступила до
університету на державну форму та закінчила з відзнакою.
Ще під час навчання почала зустрічатися із хорошим хлопцем. Коли нас із ним познайомила,
я відразу зрозуміла, що справа йтиме до весілля,
бо бачила, як Дмитро дивився на мою дочку та
говорив про серйозні наміри.
Діма мені сподобався, я розуміла, що справа йде до весілля, тому почали по-трохи відкладати гроші.
Коли Марина з Дімою повідомили про свій намір
одружитися, для мене це не стало
несподіванкою. Я раділа, що донька знайшла своє щастя.
Ми готувались до свята. Може, хтось скаже, що
не не на часі, бо в країні війна. Я скажу, що це
на часі» в нас постійно. а жити треба далі
ніхто не знає, що буде завтра.
От і ми вирішили відгуляти весілля. Гостей мало
бути не багато, святкування лише до 22:00, щоб
було не гучно, бо такі реалії нашого сьогодення.
Підготовка вже добігала кінця. Діти вирішили влаштувати парубочу вечірку та дівич вечір, перед важливим кроком у житті.
Після того вечора стало зрозуміло, що весілля не
буде.
Відгуляли вони свої вечори з друзями, і як Марина вже була вдома, до неї зателефонували.
Як тільки Марина почала говорити, то одразу зблідла на ледь не зомліла.
- Мамо, Діма потрапив у аварію. Він в реанімації
- крізь сльози промовила дочка.
Ми одразу поїхали до лікарні, де пробули всю ніч.
- Нам не вдалось його врятувати, ми зробили все
можливе. Наші співчуття - сухо промовив лікар.
Марина замість весільної сукні одягнула траур.
Скільки я намагалась її заспокоїти та розрадити.
Все дарма, хоч пройшло уже пів року. Дочка й досі плаче та побивається.
Підкажіть, як зарадити її горю?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
