«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

До нотаріуса ми з мамою пішли лише двоє, старшій сестрі ми нічого не сказали. – Я так вирішила, така моя воля, і не питай, чому. В Ольги дах над головою є. Тому я хочу все інше відписати тобі, – повід

До нотаріуса ми з мамою пішли лише двоє, старшій сестрі ми нічого не сказали. – Я так вирішила, така моя воля, і не питай, чому. В Ольги дах над головою є. Тому я хочу все інше відписати тобі, – повідомила мама. Тепер вся мамина нерухомість належить мені, а моя старша сестра нічого про це не знає і думаю, коли дізнається, буде не в захваті

– Після Нового року мама трохи занедужала, нічого серйозного, але вона вирішила, що зараз саме час розібратися з спадщиною, –
розповідає 35-річна Людмила. – От вона мені і каже – візьми завтра відгул на роботі, ну або відпросився до обіду, сходимо до
нотаріуса. Хочу справи привести в порядок, невідомо, як обернеться все…
– Невже так сильно мама переживала?
– Не те слово! Я їй, звичайно, почала говорити, що все буде добре, хвилюватися нема про що, і так далі. Але вона мене обірвала –
мовляв, Люда, ти мене не втішай, я і так зараз на взводі, просто сходи зі мною завтра в нотаріальну контору! Добре, кажу, мамо,
звичайно, сходимо, якщо хочеш, я відпрошуся і приїду. А Оля, питаю, в курсі? Вона з нами піде?
Мама помовчала так і каже – ні, Ольга не в курсі. І ти їй, будь ласка, нічого не говори поки! Ну добре, кажу, як скажеш. Не в курсі так не в
курсі…
Ольга – старша сестра Людмили, їй сорок п’ять, у неї троє дітей. Старша дочка вже доросла, живе з чоловіком окремо, знімають
квартиру. Крім того, у Ольги ще син-школяр і трирічна дочка.
– Оля у нас далеко не проста, така, завжди собі на умі! – зітхає Людмила. – Всі діти від різних татів… Але таке враження, знаєш, що
знаходить вона цих чоловіків десь в одному місці. Всі троє – дуже непорядними виявилися, це якщо коротко…

Заміж Ольгу ніхто з трьох батьків її дітей так і не зводив, аліменти всі платять дуже невеликі і зі скрипом. Останню дитину Ольга взагалі
народила в сорок два роки.
Незабаром після народження дитини третій чоловік Ольги, так само, як і два його попередника, зник в невідомому напрямку, і жінка
тепер героїчно бореться з виниклими труднощами. Виживає тільки за рахунок того, що є дах над головою – невеличка однокімнатна
квартир, яку мати Ольги та Людмили колись давно отримала в спадок і передала старшій дочці. Звичайно, в одній кімнаті втрьох з
хлопчиком-підлітком і маленькою дочкою дуже важко. Але це все ж краще, ніж нічого.
Сама Ольга якось покращити своє матеріальне становище і купити житло побільше навіть не намагається. Грошей отримує копійки,
вся в боргах. Працює з дому по телефону адміністратором якогось інтернет-магазину, намагається підробити, але нічого не виходить.
По доброті душевній мама і Людмила іноді підкидають грошей дітям на їжу, Ольга щиро радіє кожній гривні. Та й діти у неї адекватні,
мріють зовсім не про айфони, а просто про нові кросівках і шоколадки. Тому тішити їх нескладно.
Людмила живе в матеріальному плані значно краще, ніж сестра. У них з чоловіком своя двокімнатна квартира, один син восьми років.
Людмила працює і непогано заробляє, чоловік її теж цілком успішний. Молодшою дочкою мама пишається і поважає, тоді як за
старшої трохи соромиться, чи що.
Мама і сама живе матеріально непогано, у неї є трикімнатна квартира, але, якщо потрібна якась допомога, звертається завжди до
Людмили. Вона ніколи не відмовляється приїхати, допомогти, просто поговорити з мамою по телефону.
–І тут мені мама каже – треба з’їздити до нотаріуса, оформити документи, – розповідає Людмила. – Я навіть не думала, які там
документи вона зібралася оформляти, ну треба, так треба. Вона мені сказала – паспорт захопи, і Ользі не говори поки нічого. Я так і
зробила. Приїжджаю… Загалом, виявилося, що мама вирішила на мене всю свою нерухомість переписати. Квартиру, дачу, гараж…
– Так, несподівано…
– Не те слово. Заявила – хочу оформити договір дарування. Я її питаю, мамо, ти точно впевнена? А як же Ольга, це не зовсім
справедливо по відношенню до неї? Ну, мама на взводі вся, дивлюся. Типу, впевнена точно, я так вирішила, така моя воля, і не питай,
чому. В Ольги дах над головою є. Тому я хочу відписати інше тобі…
Ну добре, мені так мені, оформили ми всі документи, я потім з’їздила зареєструвала договір, все зробила, що потрібно за законом.
Нерухомість тепер моя.
– Мама одужала і я її запитала – мамо, а ти не хочеш з Олею поговорити? А вона мені – ні, не хочу. Про що, мовляв, говорити? Швидше
за все їй це не сподобається. Ось мене не стане, поговориш сама! Скажеш, мама так вирішила, і крапка. Не хочу я нічого пояснювати!
Людмила, чесно кажучи, не в захваті від ситуації. З сестрою у них і так відношення не найтепліші, а інформація про те, що вона ще і
заволоділа майном матері в обхід сестри, любові не додасть точно. «Пояснити сама, що мама так хотіла» – ну, таке собі доручення.
Чому б мамі не поговорити з дочкою самій, не привести якісь пояснення, аргументи?
Та й якщо чесно, Людмила тут і ні до чого. Адже вона не інтригувала проти сестри, не випрошувала і не вимагала нічого. Рішення
матері для неї самої несподіванка. А звинуватить сестра потім напевно Людмилу…
Фото ілюстративне – LiveGournal

Джерело

Все буде Україна