Досі в голові не вкладається, як свекруха могла так вчинити. Ще й коли її син на війні. Невже зовсім байдуже до його почуттів
Досі не розумію, як я могла так сліпо довіряти людині. Річ у тім, що я змалку була щирою і доброю. Зростала і селі, мала брата і сестру. Нас
з раннього дитинства привчили до роботи. Усе ми
вміли, і корову подоїти, і кіз пасти, і на городі поратися. Жили не бідно, усе мали і ні на що не
скаржились.
Після школи я поїхала до Одеси і оселилась в гуртожитку. Це були найщасливіші роки мого
життя. Згодом я влаштувалась на роботу,
офіціанткою в клуб. Хотіла мати власні гроші, а там гарно платили. Цовечора я спостерігала, як заможні місцеві хлопці розважаються і витрачають шалені гроші. Мене від них
вивертало.
І ось якось на роботі до мене підійшов один парубок. Він був не схожий на решту. Вдягнений просто, не танцював і не випивав.
— І що ж ви тут робите, якщо не розважаєтесь?
— Почуваюсь зайвим. Мене просто друг на день
народження запросив. А так я ніколи не їжджу по
клубах.
Я повірила йому, адже ніколи раніше не бачила.
Ми розговорились. І врешті він запропонував мене провести додому. Виявилось він нещодавно закінчив університет і вже працював програмістом, дуже розумний і начитаний. Саме тому врешті я дала йому свій телефон. Ми почали зустрічатися. Денис відразу сказав, що має серйозні наміри щодо мене. А тоді якось
запросив до себе, аби я познайомилась з його батьками.
І ось він взяв таксі, ми їхали доволі довго, за місто, я вже подумала, що він також із села. Та
раптом ми завернули на вулицю з панськими будинками. Та не було жодного нижче двох
поверхів. Ми зупинились біля триповерхового. Я почувалась ніяково. Зустріла нас Антоніна
Вікторівна, мама мого коханого. Жінка зверхня, в дорогому одязі, з гарними прикрасами. Я не
знала, як поводитись.
Щойно ми сіли вечеряти - почався допит. Було
видно, що я розчарувала маму Дениса. Я страшенно переймалась через це. А ми вже
йшли геть, я помітила, як вона щось сказала синові, те, що його засмутило.
Та ми продовжували зустрічатися. І врешті
Денис зробив мені пропозицію.
- Але ж я не сподобалась твоїм батькам?
- То й що, ми живемо не в Середньовіччі і я достатньо заробляю, щоб не питати їхнього
дозволу.
Ми влаштували маленьке молодіжне весілля, батьків на ньому не було. А тоді поїхали до моїх в село. Так вони полюбили зятя і це було взаємно.
— Розумієш, вони в тебе справжні та дуже добрі!
Відтоді ми кожен тиждень іздили в село, а от у свекрів бували вкрай рідко.
Ми саме почали планувати дітей, коли почалась війна. Денис відразу став допомагати війську, чим міг. А тоді йому запропонували роботу в ЗСУ, був потрібен тямущий програміст. Він підписав контракт. Я дуже переймалась, та вірила, що все буде добре.
Мене підтримували батьки, а от свекруха ніколине дзвонила. І ось нещодавно в неї був день
Я все ж приїхала привітати. І ось просто на святі до мене підійшов якийсь хлопець.
Почав активно залицятися. Мені було вкрай не зручно, та я відразу пояснила, що це мене не цікавить.
Та вже наступного дня зателефонував
незнайомий номер. Я відповіла, подумала, що то Денис. Та це був той хлопець зі свята. Він почав кликати мене на побачення. Я відмовила. А вже на вечір він чекав мене з квітами біля підʼїзду.
- Хто вам дав мою адресу? І номер також?
- Як хто, Антоніна Вікторівна.
- Нащо моїй свекрусі це?
- Вона сказала, що Денис вас покинув і ви дуже сумуєте. Тож треба розрадити!
Я не повірила своїм вухам. Щойно змогла - розповіла все чоловікові.
- Скажи, може я щось не знаю! Головне, не обманюй!
- Ти що? Навіть не думай, то все мама. Не
звертай уваги!— Ти знаєш, вона, мабуть, ніколи мене не прийме. І від тебе не відстане!
Я в розпачі, не знаю. що робити. Можливо, єдиний вихід - просто піти. Та чи правильно
буде це щодо Дениса? Як нам бути?
Порадьте! Ви б пробачили такий вчинок?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим
почуттям:
V, 2, 2）
ЧИ
. Ваша реакція має
значення!
