Довкілля під вогнем: як війна знищує українські ліси, степи та заповідники
Відновлення зруйнованих територій потребуватиме значних зусиль та часу, а деякі ділянки можуть стати "червоними зонами".
3 березня у світі відзначають Всесвітній день дикої природи - дату, покликану нагадати про цінність природних екосистем і необхідність їх збереження. Для України ця дата набуває особливого змісту, адже війна завдає нищівного удару по лісах, степах, заповідниках і різних видах тварин, а частина унікальних природних територій опинилася в окупації або в зоні бойових дій. Детальніше про те, як російська агресія вплинула на екологію в Україні та чи можливо відновити зруйновані природні території журналістці УНН розповів експерт з питань довкілля Мережі захисту національних інтересів АНТС Олег Листопад.
Найбільшої шкоди зазнають території, де тривають або тривали активні бої. Йдеться передусім про степові та лісостепові райони сходу й півдня України. Саме там проходить лінія бойового зіткнення, а обстріли буквально змінюють ландшафт.
Найбільше постраждали ті регіони, де проходить лінія бойового зіткнення. Через обстріли знищуються лісосмуги, так звана "зеленка", як кажуть бійці, війна ведеться "від посадки до посадки". У цих районах полезахисні або інші види лісосмуг – це місиво уламків гілок, вирваних коренів, землі та боєприпасів. На космічних знімках воно виглядає зеленим, але насправді це вже бур’яни, які виросли в цьому місці, а не дерева. Відновити такі ділянки надзвичайно складно
За інформацією міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, від початку повномасштабного вторгнення рф, зафіксовано майже 11 тисяч фактів шкоди довкілля внаслідок збройної агресії. Крім того, за підрахунками працівників Державної екологічної інспекції, сума збитків сягає трильйони гривень.
Значної шкоди природі завдають, також, інженерні споруди, наприклад, окопи, бліндажі, протитанкові рови. Їхня протяжність вимірюється сотнями кілометрів. Такі споруди змінюють ландшафт і структуру ґрунтів, каже експерт.
Хоча ширина окопу відносно невелика, через величезну протяжність це суттєво впливає на природу. Додамо сюди мінування та нерозірвані боєприпаси. Особливо складно розмінувати ліси та все ті ж лісосмуги, практично важко уявити, як це зробити повністю. А ще є хімічне забруднення від вибухових речовин, які розкладаються і потрапляють у ґрунт
Еколог пояснює, що відновлення таких територій потребує складної рекультивації. Ґрунт має шарову структуру, і неправильне засипання воронок може остаточно зіпсувати його родючість. У деяких випадках, каже Олег Листопад, доцільніше залишити території у спокої.
Щоб відновити поле, потрібно дотриматися шаровості ґрунту: зверху чорнозем, далі інші горизонти, аж до материнських порід. Це складно і дорого
Одним із варіантів поводження із найбільш пошкодженими, забрудненими і замінованими територіями може бути оголошення так званих "червоних зон", як це було після Першої світової війни в Європі.
Частину територій не розміновували і не рекультивували, туди допускають лише військових і науковців
Водночас, природа має здатність до самовідновлення, якщо мінімізувати втручання людини. Прикладом еколог називає Чорнобильську зону відчуження. Там, де немає господарської діяльності, чисельність тварин зростає.
Якщо залишити природу в спокої, вона відновиться сама. Людина - це дуже шкідливий фактор для довкілля. Там, де заборонено полювання на прифронтових територіях, збільшується кількість тварин. Звісно, є випадки підриву лисиць чи копитних на мінах, але з часом ця небезпека зменшується
