Моїх батьків не можна назвати дуже заможними людьми, але, що називається, заробити і берегти копієчку вони вміли. Батько в
молодості часто їздив на заробітки, його по пів року не було вдома. Зате у нас була велика трикімнатна квартира і гарний ремонт в ній.
А потім батько вирішив, що мене теж треба забезпечити житлом, і купив мені однокімнатну квартиру.
То ж коли я вийшла заміж, наша тоді ще молода сім’я змогла відразу жити окремо. Ми зробили ремонт і переїхали, а батьки
залишилися жити в своїй трикімнатній квартирі. Спочатку і я, і мій чоловік були дуже щасливі, адже не кожен може собі дозволити
відразу після весілля жити у власній квартирі.
Мене трохи дивував той факт, що батьки мого чоловіка нам зовсім не допомагали. Але оскільки і з’являлися вони в нашому житті не
часто, то я вирішила залишити їх в спокої. Нехай не допомагають, але і не втручаються.
Все різко змінилося п’ять років тому, коли не стало мого тата. Мама залишилася одна, на думку рідні чоловіка, в хоромах. От свекрів
цей факт і став дуже непокоїти.
Не знаю з чого вони вирішили, що вона комусь щось винна, але раптом почалися розмови про те, що непогано б, щоб моя мама
переїхала в нашу однокімнатну, а ми в батьківську трикімнатну. Мамі цю пропозицію озвучила моя свекруха майже в наказовому
порядку. На серйозну сімейну розмову викликали і мене – дорікали, наводили аргументи, просили вмовити маму.
А мама була категорично проти обміну. По-перше, це її будинок, по-друге, наш ремонт в рази гірше, ніж у неї, так взагалі вона вважає,
що вони з татом і так забезпечили нас житлом.
Мама так моїй свекрусі і сказала:
– Ми однокімнатну квартиру в свій час доньці купили, тепер нехай діти її продадуть, ви додасте і можна купити двокімнатну.
Тільки от неприємність, грошей у батьків чоловіка на таку допомогу немає і не передбачається. Але я впевнена, що якби навіть гроші у
них були, вони б нам їх не дали – просто бувають такі люди. Дуже хочуть вони, щоб їх синочок за чужий рахунок просторо жив. І тому
вони причепилися до моєї мами.
Я, звичайно, стала на захист мами і сказала, що ніколи не погоджуся на переїзд, ця квартира завжди належала і буде належати мамі, а
ми з чоловіком, дасть Бог, заробимо на більшу – тоді і переїдемо.
Але несподівано для мене чоловік став на сторону своїх батьків. Сказав, або я наполягаю на переїзді, або він думатиме про
розлучення. Що тепер мені робити, я не знаю. Я аж ніяк не хочу засмучувати маму, але і розлучення теж не входило в мої плани.
Фото ілюстративне, з вільних джерел