💙 «Граф» такмеду: історія бійця 104-ї бригади ТрО «Горинь»
💙 «Граф» такмеду: історія бійця 104-ї бригади ТрО «Горинь»
Він пройшов Київ, Донбас і Курщину.
Солдат із позивним «Граф» — один із тих, хто не чекав, поки хтось інший стане до зброї. Він просто прийшов у ТЦК і сказав, що хоче служити. Так почався його шлях у 104-й окремій бригаді територіальної оборони «Горинь» — шлях, який змінив його життя назавжди.
Спершу він був бійцем. На позиціях, під обстрілами, у постійній напрузі — де кожен день нагадує про крихкість життя. Та з часом «Граф» зрозумів, що хоче робити більше. Він пройшов навчання, і його шлях повернув у бік тактичної медицини. Тепер він — такмед і інструктор, людина, від якої залежить, чи повернеться боєць додому живим.
Один з епізодів служби він згадує коротко, але важко.
Курщина.
Кілька годин точних, щільних обстрілів — «Гради», важкі бомби, постійний гуркіт. Підрозділ мав виконати вогневу підтримку та заблокувати противника. Тоді він побачив війну зблизька — без паузи, без фільтрів, без романтики. Але командА витримала. Відпрацювали до кінця, хоч земля під ногами рухалася від вибухів.
І все це зникло за одну мить.
«Граф» говорить просто: найважче — залишатися спокійним, коли чуєш наближення ударів. Але саме від цього спокою залежить, чи зможе він витягнути з поля пораненого. Він не рахує скількох врятував. Каже: «Якщо живі — значить, зробив правильно».
Він — про людяність у місці, де людяність щодня випробовується.
Про професіоналізм, який не ховається за словами.
Про силу, яка проявляється там, де інший би зламався.
І це болить по-особливому.
Чи зможемо ми гідно підтримати таких людей, які тримають фронт не тільки зброєю, а й руками, що повертають життя?
Що кожен із нас може зробити, аби їхній шлях був помітним, а їхня праця — не мовчазною?
Світло його служби не згасне.
📌 Джерело: Mи Рівняни
