Я була на сьомому небі, коли Дмитро мені пропозицію зробив. Ще й каблучку з діамантом подарував. А тоді дізналась неочікувану правду
Ще й з прекрасною каблучкою з діамантом.
– І як тут відмовиш? Це ж наче у романтичному кіно!
Звісно я погодилась. Усі плескали в долоні. А я не могла намилуватися чарівною прикрасою. З Дмитром вже два роки зустрічаюсь, думала, що запропонує побратися, але й гадки не мала, що таку дорогу каблучку придбає. Він у мене надто заощадливий, ніколи гроші марно не витрачає. Та коли всі розійшлися коханий прояснив ситуацію:
– Розумієш, ця каблучка й справді надто дорога. Та я домовився, що зможу її завтра повернути.
– Як це?
– Ну, візьму дешевшу копію. Не переймайся, ніхто й не помітить!
Я помічу!
– Якщо хочеш, давай гроші і залишимо це. Але, як на мене, це зовсім не розумно – витрачати на каблучку 30 тисяч. Чи не краще нам в квартиру щось купити. Ми ж життя лиш починаємо.
Якось він мене переконав. Подумала, що й справді, це дурниці якісь. Мине рік і ніхто й не згадає про мою каблучку.
Тож далі ми почали готуватися до весілля і тут на мене чекав ще один сюрприз. Звісно, я мріяла про гарний ресторан і пристойне свято. Та Дмитро почав вимагати, аби я бронювала найдешевший заклад і на мінімальну кількість осіб. А тоді ще й на завершення – сказав, що геть усі витрати ми будемо ділити порівно.
Тепер я не розумію, невже це нормально? Я кохаю Дмитра, та чи зможу жити з такою людиною і все життя економити? Ви б як на таке реагували?
🤔 Що ви думаєте про це? Можливо, у вас є своя мудра порада, якою ви хотіли б поділитися з іншими?
