💙 «Я йшов останнім і мав погане передчуття» — історія воїна з позивним «ВДВ»

Він відчув небезпеку, але не відступив. Бо за його спиною — життя побратимів.

Боєць із позивним «ВДВ» воює з перших місяців повномасштабного вторгнення. На фронт пішов добровольцем, без вагань. Каже: «Не міг інакше. Якби залишився вдома — совість би не витримала».

Того дня, коли ворог раптово відкрив вогонь, їхній підрозділ вирушив на позиції. Він ішов останнім у колоні — прикривав групу. У якийсь момент відчув дивне передчуття: «Було відчуття холоду, ніби щось нависає». Через хвилину — вибух. Земля здригнулася, уламки розлетілися, а біль перетворився на тишу.

Він утратив ногу, але не зламався. Після операцій і довгого лікування повернувся до строю — тепер навчає нових бійців, ділиться досвідом, як вижити й не втратити віру. «Коли ти бачив смерть поруч — починаєш інакше дивитися на життя. Хочеться жити гідно, бо не всі повернулися», — каже він.

Його історія — це не про втрату. Це про стійкість. Про силу, яку народжує біль.
Тиша говорить гучніше за слова.

Чи зможемо ми жити так, щоб бути гідними таких, як він? Чи вистачить нам серця пам’ятати їх щодня, не лише у свята?

📌 Джерело: «Експрес Online»