Я була дурна, що ще до весілля ми з чоловіком не обговорили питання проживання або спільного бюджету на квартиру. Після весілля чоловік жив своїм звичайним життям. Навіть не збирався щось вирішувати щодо житла, тому що його влаштовувало те, як ми живемо зараз. Але я все ж наполягла на тому, що нам треба жити окремо.

— У мене зараз немає вільних коштів, щоби відкладати, — відповідав мені Іван. — Майже все йде на наше проживання, а що залишається — йде на ремонт авто. Мало того, значну частину грошей я віддаю своїй сім’ї. Ти ж знаєш, що мама та мої сестри мусять вчотирьох жити у двокімнатній квартирі. Найменша ще вчиться в школі. Іванка взагалі вагітна. Олександру звільнили з роботи нещодавно. Пенсії мами ні на що не вистачає.

Я не хотіла тиснути на свого чоловіка, але так далі бути не могло. З горем пополам домовилися, що якийсь відсоток від своєї зарплати він буде вкладати на нашу квартиру. І от, коли більш-менш пристойна сума зібралась, ми почали шукати варіанти. Та й моя мама теж дала нам трохи грошей. Цим вона дуже допомогла нам пришвидшити купівлю житла.

Доволі непогані були квартири, з ремонтом і без ремонту, на будь-який бюджет. Але окрім квартири, потрібно було мати гроші на меблі та побут. 

Одного вечора ми сиділи у мами Івана. Мова зайшла за наше житло:

— Я думаю над двокімнатною квартирою. Коли буде дитина, одна кімната буде для неї. Є багато гарних варіантів за приємну ціну.

— Двокімнатна квартира? — запитала моя свекруха. — Тільки ви та дитина?

— А що не так? — не зрозуміла я.

— Люба, але ж з нами ще буде жити Іванка з Катериною, — сказав Іван. Дівчата, про які він згадав, були його найменшими сестрами. — Потрібно дивитися щонайменше 4 кімнатну квартиру.

— Я вперше про це чую. Чому це вони мають жити з нами? – ця новина була несподіванкою для мене.

— Тому, що в маминій квартирі стало занадто тісно. Зараз ми вже думаємо купувати своє житло, то й сестер заберемо до себе, — сказав Іван, не розуміючи, в чому проблема.

— Це якийсь абсурд! — не стрималася я. — З якої радості я маю оплачувати житло для твоїх родичів? Майже вся сума за квартиру — це мої гроші.

— А я не знала, що ти така жадібна, — сказала свекруха. — Ти тепер будеш кожну копійчину рахувати? Записувати, хто скільки дав грошей?

— Це навіть не обговорюється, – приєдналася до розмови Олександра — найстарша сестра. — Ви житимете всі разом.

— Мене не хвилює, що ви собі там понавигадували. Я не збираюся фінансувати ваших дітей, — звернулася до свекрухи.

Я встала та вийшла з їхнього дому. Подумавши кілька днів на самоті, я зрозуміла, що цей шлюб мені тільки шкодить. Я не була впевнена, чи Іван взагалі мене любить. Люблячий чоловік не вчинив би так зі своєю дружиною.

Я зрозуміла, що не згадаю жодного прояву його турботи до мене. А тепер він ще й намагається повісити на мою шию своїх сестер. Тому вирішила наступного тижня подати на розлучення.