Я раділа, що в гарну сімʼю потрапила, будинок великий, свекри впливові. Та це була справжнісінька пастка
Виявилось, що дід мого хлопця був впливовою в місті людиною. Тож ми
побралися. оправда, коханий вмовив мене
не робити пишне весілля. Я погодилась, тоді саме пандемія почалась. Не хотілось нічого.
Свекри виділили нам цілий верхній поверх. Дві кімнати, власна вбиральня. Та мене здивувало, що ремонт там зовсім старий і вікна ще деревʼяні.
А тоді я дізналась, що батьки Андрія всі дідові статки розтринькали. Чоловік мій працював, але
отримував не так багато.
Тоді моя мама запропонувала:
— Я дам гроші на вікна і на ремонт, все ж ти до
них жити прийшла!
Гарно ми все на своєму поверсі оновили. Та кухня була ж внизу і далі стара. Духовка газова, все в ній горить, посудомийки нема. А як довго я все те вимивала. В мене взагалі
склалося враження, що в той будинок мене прийняли просто, аби мати прибиральницю. Та
тоді я ще вірила в кохання Андрія і в наш шлюб.
Минув рік і раптово помер свекор. Жити нам стало важче. Я якраз закінчила університет і
знайшла роботу. Та грошей однаково бракувало.
Свекруха в свої 58 років вирішила, що вже застара для роботи. А пенсії ще не мала. Тож жила на наші. Якби ж хоча б домашню роботу виконувала, але ні, навіть не думала.
От приходжу я додому, в хаті безлад страшний, ще й зовиця з дітьми прийшла і все поїла. Про мене ніхто й не думав. Хіба, що гору посуду залишили на вечерю. Тоді я й почала в їдальні біля роботи харчуватися. Якось не витримала і вирішила поговорити з Андрієм.
- Послухай, я не можу і працювати і вдома все робити. Нехай твоя мама готує й прибирає!
- Ти що, вона ж не молода і не забувай, що ми в її будинку живемо.
- То може продамо цю хату, купимо кілька квартир і житимемо окремо.
- А хто ж тоді маму доглядатиме.
Жоден варіант їх не влаштовував. І тоді я вирішила. Принципово перестала щось вдома робити. Лишень кімнати на верхньому поверсі прибирала і те, коли мала час. Так минув місяць, а тоді свекруха влаштувала мені скандал:
- Ти тут живеш! Так не можна поводитись!
- Ви тут теж живете і не працюєте!
Найбільш неприємно мені стало через те, що Андрій підтримав свою неньку. Тоді я вирішила йти геть. Але раптом дізналась, що вагітна. Так прикро стало. Але підтримала мене мама.
- Доню, нічого, ти матимеш велике щастя! Ми впораємось!
Та я була лиха. Пішла, подала на розлучення і вирішила частину будинку відсудити, адже одна третя належала моєму чоловікові. Андрій дзвонить, благає повернутись. Грошей то в нього нема. А я не хочу. Краще самій з дитиною, ніж в такому сімействі. Згодні?
