Тоді з Мариною я вирішила серйозно поговорити, краще б вона залишилася в селі
Десь зовсім не так давно мій тато отримав непогану квартиру в іншому місті, і я вирішила туди переїхати жити. Було таки трохи незвично жити в чужому, незнайомому мені місті, де немає ні друзів, ні родичів, ні навіть знайомих. Тому коли я дізналася про те, що подруга хоче виїхати зі свого села, запропонувала їй в цьому допомогти і покликала жити до себе. Думала і людині допоможу, і самій не так сумно буде жити.
Квартира велика – три чималі просторі кімнати, тому з розміщенням ще однієї людини не повинно було виникнути абсолютно ніяких проблем. Перед переїздом подруги я вивчила вакансії і домовилася в одному місці про співбесіду. Грошей у неї з собою було небагато, тому перший місяць я запропонувала подрузі пожити зовсім безкоштовно, і навіть купила для неї непоганий диван. Коли прийшов час влаштовуватися на роботу, їй не сподобалося те місце, яке я для неї знайшла – не дивлячись на офіційну, досить таки хорошу зарплату, вона не захотіла працювати в мережі громадського харчування, і взялася за самостійний пошук набагато кращої вакансій, як вона мені тоді сказала.
Вона стала їздити по співбесідах, витрачаючи багато часу та грошей на проїзд по містечку. Її гроші швидко закінчилися і мені довелося їй позичати свої заощадження, хоча я сама ж економила на всьому, на чому лише можна. Приблизно вже десь через три тижні пошуку, Марина влаштувалася на роботу в салон краси адміністратором. Зарплата там невелика, зате її можна отримувати щодня. Графік там дуже лояльний – 2 дні через 2 і змінниця сказала, що готова змінюватися, якщо це знадобиться, вона не має сім’ї, самотня, тому зовсім нічим не обтяжена.
Я тоді за подругу пораділа, адже очікувала, що у вільний час Марина буде підробляти або шукати більш високооплачувану роботу, але не тут-то було. Я працюю 6 днів на тиждень, а вона 3 або 4, з плаваючими вихідними. Як не прийду додому – вона дивиться телевізор або сидить постійно в інтернеті. На кухні в цей момент може стояти гора її немитого посуду. Посварилася з нею через це і тепер вона взагалі брудний посуд від мене ховає.
Борг вона мені повернула, платить за житло невелику суму і схоже, що її все це цілком таки влаштовує. Вона задовольняється маленькою зарплатою, економить на харчуванні, щоб придбати одяг, і часто просить пригоститися тим, що приготувала я. Всю побутову хімію в дім, навіть засіб для миття посуду купую я. Живе у мене Марина вже 7 місяців і жодного разу за цей час не купила в будинок нічого істотного, крім основних та дешевих харчів виключно для себе однієї. Як заїхала в майже порожню кімнату, так все у неї і залишилося. Облаштування квартири виявилося повністю на мені.
Зараз у мене з’явився хлопець, і я хотіла б жити з ним, але через таку сусідку покликати його до себе не можу. Просити подругу з’їхати якось мені зовсім незручно, адже її зарплата не дозволяє зняти хороше житло і, якщо я попрошу покинути моє житло, то їй прийдеться повернутися в село. Але з іншого боку, чекати поки вона щось змінить у своєму житті і стане себе нормально забезпечувати, доведеться довго. Вона відчуває моє невдоволення, але вважає, що я втручаюся не в свою справу, адже це її життя і їй вирішувати, як їй правильно жити. Що робити мені – виганяти на вулицю? Я так не можу вчинити, адже сама її до себе запросила. Знаю Марину багато років, але ніколи не думала, що вона така людина, чогось не розгледіла її раніше.
Фото ілюстративне – pixabay.