Як я виходила заміж, моя мама дуже не любила зятя: – Де ти його такого взяла, першого ліпшого на дорозі зустріла? А коли минули роки, то для неї зять тепер найкращий, лише йому говорить:
Мою маму зрозуміти мені дуже складно, вона – суцільне протиріччя сама собі. Це ще з дитинства тягнеться: говорить одне, робить інше, любить сперечатися з усіма, а зі мною особливо. Я зібралася заміж, вона сказала, що жениха я собі вибрала першого ліпшого, хто перший на дорозі зустрівся. Тепер він для неї найкращий зять і каже йому: «І як тобі в голову прийшло одружитися на моїй ледачій доньці?» Ми спочатку не хотіли дітей, але мама щоразу не втрачала нагоди нас повчати: «Час іде, буде пізно, народжуйте давайте!» Народила я відразу двійнят, хлопчиків.
Моя старша сестра, коли вийшла заміж, то відразу поїхала з чоловіком до нього. Коли народилася у неї дочка, мама все плакала: “Ну що ж так далеко ви від мене живете? Я б з онучкою поралася б”. Сестра один раз приїжджала всією сім’єю, була буквально проїздом. Мама з онукою провозилася пів дня, а потім раптом вирушила зі своєю сестрою на дачу: “Ой, город не оброблений, треба зараз же мені там попрацювати”. Ну добре, все одно сестра з сім’єю нічним поїздом їхала далі до моря. Якось на цю ситуацію ніхто особливої уваги не звернув тоді зовсім.
Але от коли я дізналася, що я чекаю дитину, і з’ясувалося, що буде двійня, мама прямо світилася: «Ой, як добре, що ви поруч живете, а не десь дуже далеко, як старша дочка. Тепер я всю свою увагу своїм онукам приділяти буду!» Але вийшло, що це не зовсім так! Парадокс в тому, що якщо мамі залишаю дітей, то потім тиждень слухаю як їй важко, “самі народили самі і виховуйте”, але якщо беру няню, тут же моя мама ображається, “навіщо з чужою тіткою дітей залишили”, якщо можна було з нею! А наймати няню мені іноді дійсно доводиться: я хоч і працюю зараз багато часу вдома, мені все одно іноді треба їздити до клієнтів. Дзвоню мамі – постійні відмовки, а якщо і бере, то потім вуха в’януть від її претензій.
Ось як було перший раз, хлопчакам тоді трохи більше року було. Мені треба було виїхати з ранку до четвертої вечора. Мій чоловік працює щодня до шостої вечора, і тільки до семи додому, а іноді взагалі відрядження бувають. Дзвоню мамі, прошу її приїхати. Вона: «Так-так, звичайно вже лечу!» Вона приїхала, і я вже з порога зрозуміла, що нічого з цього доброго не вийде. Вона відразу запитала, коли малюків спати укладати, адже вона теж рано прокинулася, вже намоталася, відпочити хоче. Як тільки я поїхала, то понеслися від неї дзвінки: діти стомлюють, слухатися не хочуть, коли я повернуся, а могла б швидше? Я перед клієнтами нервую, документи плутаю, ті теж сердяться на мене. Загалом, довелося мені повернутися додому раніше.
Другий раз, коли треба було їхати, я просто звернулася в агентство на рахунок няні, так проблем не було. Жодного дзвінка, всі документи здала, нові забрала і все добре. Мамі нічого не говорила, а то вона завжди наші гроші рахує, каже, що я марнотрат. Але ще раз треба було знову швиденько з’їздити у справах, а няню я не знайшла, звернулася до матері. Та відразу почала висловлювати своє незадоволення: «Про що ви думали, коли народжували? Ви повинні самі дітей виховувати, а не на матір сподівається!» Загалом, я хвилин 5 слухала ту тираду, але мовчала. Вона приїхала, поставила свої умови – коли мені приїжджати і відповідати на кожен її дзвінок. А їх було знову штук 20: голова болить, ви дітей погано виховуєте, вони кричать, тобто нічого не хочуть. Одні проблеми, в загальному! А потім ще мені кілька днів висловлювала, що її дуже втомили внуки, лежить з тиском.
Коли я черговий раз залишила дітей на няню і поїхала до клієнта з документами, вона мені дзвонить: «Ти де? А діти з ким?» Я зізналася, що доводиться витрачати гроші і залишати дітей на няню. Ой, який крик вона підняла: «А я вам на що? Що ви на чужу тітку дітей залишаєте? Вона малюків може образити або взяти щось у вас там вдома! Я що – своїх онуків не гідна?» Я мамі нагадую, що у неї дуже багато претензій, коли вона з онуками залишається, так вона така: «Подумаєш, у мене просто поганий настрій був, втомилася дуже тоді!» А як я можу вловити її гарний настрій? Я сказала їй – що буду наймати і далі няню, щоб не залежати від її примх.
Тепер так і роблю, а вона постійно ревнує дітей до няні: “Давай я приїду і її заміню, навіщо дітям з чужої тіткою сидіти?” Я спеціально кажу, що гроші сплачені вже наперед, а мама каже, що назад відбере! Ага, дуже мені потрібно ще і з агентствами пересваритися, а потім я няню точно не знайду. Я розумію, що економічно мені було б вигідно на бабусю дітей залишати, та й надійніше, але я ж так всіх своїх клієнтів розгублю через її дзвінки безкінечні і нарікання та докори різні мені! Вона ж мені нерви вимотає і потім ще скаржитися на самопочуття і виховання дітей буде. Загалом, не знаю, що робити з цією ситуацією, і маму образити не хочу, і немає бажання наступати на ті ж самі граблі.
Фото ілюстративне – pixabay.
