Одна з найпопулярніших тез, яку у комунікації використовують клініки - це “лікування за принципами доказової медицини”. Але чи завжди за таким позиціонуванням стоїть реальна доказова медицина і як пацієнту зрозуміти, що лікування справді відповідає медичним стандартам.
Коли люди обирають лікарню, здебільшого вони обирають розпіарений бренд. Красивий сайт, сучасний ремонт, дорога реклама, відомі лікарі, гучні слогани про "інноваційне лікування" та "світові стандарти" створюють у пацієнта відчуття безпеки. Саме на цьому сьогодні будується значна частина маркетингу приватної медицини. Але чи означає це автоматично, що клініка дійсно працює за принципами доказової медицини, читайте в матеріалі УНН.
Доказова медицина - це підхід, за якого рішення ухвалюються не на основі особистої думки лікаря чи принципу "так прийнято", а на основі міжнародних наукових досліджень, клінічних рекомендацій та доведеної ефективності методів лікування, розповівв коментарі УНН директор компанії "MedGuard", яка надає медичний супровід пацієнтам, Юрій Бабінець.
На практиці це означає, що пацієнту не призначають зайві обстеження чи "модне лікування без доказів", а обирають ті методи, ефективність і безпека яких реально підтверджені. Особливо важливо це в складних напрямках — онкології, кардіології, хірургії, інтенсивній терапії, де ціна помилки дуже висока
Крім того, є перелік ознак, за якими людина може зрозуміти, чи справді лікар працює за принципами доказової медицини: такий фахівець пояснює свої рішення зрозумілою мовою, аргументує призначене лікування, не боїться "другої думки" іншого спеціаліста та спирається на сучасні міжнародні рекомендації і клінічні протоколи.
В ході консультації пацієнт має право поставити лікарю питання:
- Чому він рекомендує саме цей метод лікування конкретної хвороби?
- Чи відповідає він міжнародним протоколам?
- Які існують альтернативи?
- Які ризики та прогноз?
- Чи потрібен консиліум або консультація інших спеціалістів?
Окремо Бабінець наголошує і на відповідальності самої клініки.
Важливо звертати увагу й на саму клініку: чи працює вона за сучасними міжнародними стандартами та національними протоколами; чи є мультидисциплінарний підхід; чи ведеться післяопераційний супровід; чи існує система контролю якості лікування; наскільки відкрито та чесно комунікують з пацієнтом
Як приватні клініки формують образ "доказовості"?
Саме на таких тезах сьогодні й будується репутаційний маркетинг багатьох приватних медичних центрів. Один із прикладів одеська клініка Odrex. У своїй публічній комунікації та позиціонуванню, вона описує себе як "провідний приватний медичний центр півдня України", наголошує на співпраці зі світовими виробниками медичних технологій Canon та Medtronic, використанні "світових протоколів діагностики та лікування", "передових технологій", а також участі лікарів у міжнародних медичних конференціях.
У медичній комунікації саме такі слова можуть сформувати у пацієнта асоціацію з evidence-based medicine – сучасною, протокольною та безпечною медициною. Однак, чи дійсно розпіарений бренд та використання модних слів гарантує безпеку пацієнтові?
"Осине гніздо": історії пацієнтів клініки Odrex, після яких виникають питання
Однак, медична репутація - це не лише PR-тексти і красиві фото. Важлива складова - це реальні відгуки пацієнтів клініки, які можуть розповісти про свій досвід.
Таким став документальний фільм "Осине гніздо", який показав інший бік гучного медичного бренду. У фільмі розказані історії людей, які після лікування говорять про тяжкі ускладнення, претензії до якості наданої медичної допомоги та навіть втрату близьких.
Світлана Гук розповідає, що після операції її чоловік опинився у критичному стані, а лікування, за її словами, перетворилося на нескінченний фінансовий тиск. Жінка стверджує, що клініка щодня вимагала десятки тисяч гривень, а після смерті чоловіка ще й подала на неї до суду майже на 900 тисяч гривень.
Окремі питання у вдови виникли й до медичної документації. За її словами, у документах були записи про послуги, які фактично не виконувались. Крім того, записи велись російською мовою, через що "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи" відмовилоу проведині дослідження.
Ірина та Володимир розповідають іншу історію. Чоловік звернувся до клініки для проведення запланованої операції, однак після втручання потрапив у медикаментозну кому із 85% ураження легень. Пізніше у нього виявили бактерію Serratia marcescens – один із класичних маркерів внутрішньолікарняної інфекції. За словами дружини Володимира, у клініці Odrex їй пояснили ситуацію фразою: "це реанімація, тут можна підхопити все що завгодно".
А Христина Тоткайло переконана, що її батькові призначили агресивну хіміотерапію попри серйозні ризики та сумніви інших лікарів щодо такого лікування, через що він помер.
Катерина Бойчук розповідає, що після дорогої операції, проведеної в Odrex, у її матері почалися ускладнення. Лікарі не могли чітко сказати що відбувається, діагнози змінювалися кожні кілька днів. Зрештою жінка померла через три тижні після проведення операції.
Ольга Мелай в документальному фільмі розповідає, що її чоловікові проводили "малоінвазивну" процедуру встановлення порту для хіміотерапії, яку на сайті клініки описували як легку та безпечну. Однак після операції чоловік опинився у реанімації у критичному стані та згодом помер.
У всіх цих історіях звучать різні діагнози та різні медичні обставини. Але люди описують схожі патерни: раптові тяжкі ускладнення, відсутність зрозумілих пояснень від медиків чи адміністрації, претензії до документації, колосальні рахунки за перебування в клініці.
Історії пацієнтів Odrex ще мають отримати юридичну оцінку суду та правоохоронних органів. Та паралельно у суспільства виникає питання: чи схожі описані людьми ситуації на ті стандарти доказової медицини, про дотримання яких говорять в клініці Odrex?