«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Як вам не соромно в старої жінки харчі забирати? – Я мамі продукти з міста везу, а вона все сусідам роздає

Моя мама живе в райцентрі, містечко зовсім маленьке, ціни високі, а вибору в магазинах немає. Тож раз на тиждень я скуповують в гіпермаркеті, беру різні делікатеси та везу мамі

Мені спокійніше, коли в неї повний холодильник. Та якось я приїхала через два дні після закупів і побачила, що їсти вже нічого.Мамо, невже ти все з’їла? 

Та ні, доню. То Галя з дітьми забігала. Так на ті смаколики дивились. Як я могла не дати?

 – Але ж я тобі купувала.

 – Нічого, не переймайся. В мене картопля є і сало.

Галя  – то сусідка мами, донька її покійної подруги. Вона багато років жила в Донецькій області, там заміж вийшла. А після початку війни приїхала в батьківську хату. Чоловік там залишився, хто знає, чим займається. В неї троє дітей. Старший вже досить дорослий, та не хоче ні вчитись, ні працювати. Та й сама Галя вдома сидить, допомогу отримує, як переселенка, хоча й у свою хату приїхала. Її молодшій донечці вже 9 років, самостійна дитина. От вони й користуються добротою моєї мами. Вона мені врешті зізналася, що сусіди так щотижня набіги роблять. 

Тоді я вирішила поспостерігати. Кілька тижнів приїжджала – і та сама картина. Через два дні в неньки порожній холодильник. Вже хотіла йти розбиратись, та мама почала вмовляти не влазити. Мовляв, шкода дітей. Але я ж мені ці продукти не просто так дають. Я важко працюю, щоб заробити на них. 

І от нещодавно я якраз привезла мамі продукти до свят, сиджу, спілкуюсь з рідною й тут заходить Галя. Вона почала роздивлятись продукти, які я розклала на столі. В холодильник в моїй присутності не наважилась вона лізти, але раптом сказала:

 – Ой, а мої діти такої ковбаси не їдять!

  – Це ж не для них!

 – Слухай, купи моїй Насті чоботи в місті. Там стільки магазинів, можна щось підібрати не за всі гроші. 

 – А що вам заважає поїхати до міста? Діти не плачуть, дорослі вже чи хочете, щоб я свої гроші видала?

Вона почервоніла, а тоді сказала:

Невже тобі важко допомогти?

 – А вам мама мало допомагає? Перестаньте в неї харчі брати. Майте совість, стару жінку об]їдати!

Страшенно Галя образилась. Згодом сказала мамі, що вона жахливо дитину виховала. Мама каже, що дарма я так, їй продуктів не шкода. Але я не розумію, чому маю годувати дармоїдів?

А ви як гадаєте? 

"Як ви відчуваєте себе після цього? Оберіть емодзі, щоб висловити свої емоції. Це допоможе нам краще зрозуміти вас!" 💔, 😱, 😢, 😊

Все буде Україна