👥«Якщо ворога не зупинити тут, він дійде до наших домівок» — історія Івана з 128-ї бригади
👥«Якщо ворога не зупинити тут, він дійде до наших домівок» — історія Івана з 128-ї бригади
Цей день почався з правди, яку важко оминути.
Бо є люди, на чиїх плечах тримається наша безпека — щодня, без гучних слів.
Іван служить у ремонтно-відновлювальному батальйоні 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Йому 43 роки, він із Прикарпаття. До війни працював у готелі в Яремчі — робив усе, щоб будівля була в порядку, щоб люди мали тепло, світло й відчуття дому. І коли у березні 2022 року отримав повістку, він не вагався — став на захист України.
На службі Іван відповідає за зброю: гармати, міномети, стрілецьку. Те, що має працювати без збоїв, — він лагодить, налаштовує, рятує. Від його рук залежить, чи зможуть побратими тримати лінію, коли ворог підходить ближче.
Тиша вмить стала м’якшою.
Іван каже просто: якщо ворога не зупинити тут, він дійде до наших будинків. У цих словах — не пафос. У них — досвід, біль, усвідомлення і відповідальність. Каже, що його батько — етнічний росіянин, але обрав Україну. І цей вибір став для Івана опорою, прикладом, внутрішньою силою.
У бригаді його знають як спокійного, врівноваженого, надійного. Людину, яка не підвищує голос, але завжди робить свою справу точно. Його шлях — про людяність і про те, що інколи тил рятує фронт так само, як оборона на першій лінії.
Такі історії залишають слід надовго.
Чи зможемо ми гідно підтримувати тих, хто щодня забезпечує нашу безпеку?
І чи пам’ятаємо ми, що перемога складається з маленьких, але незламних кроків таких людей, як Іван?
Правда тримає наш шлях.
📌 Джерело: Суспільне
