На додачу до всього, зараз між Індією та Пакистаном почалось дуже стрімке та небезпечне чергове загострення відносин, яке небезпечно самим фактом того, що обидві країни мають ядерне озброєння. І Пакистан вже прямо пригрозив Індії війною. Більше того, зараз до причин цілком можливої війни між країнами додалась ще одна – доступ до води.

Ситуація розвивалась наступним чином: 22 квітня в індійському регіоні Кашмір, який з 40-х років і є ареною боротьби двох країн, маловідоме угрупування з назвою “Фронт Спротиву” вбили 25 туристів – одного непальця та 25 громадян Індії. У відповідь Делі звинуватив Ісламабад у підтримці цього угрупування.

Попри заперечення з боку Пакистану, Індія оголосила про закриття прикордонного переходу у регіоні, обмежила й так мінімальний рівень видачі віз, анулювала видані візи та дала 48 годин пакистанцям на те, щоб покинути країну, а також вислала військових аташе.

Але головне – заявила про вихід із “Договору о водах Інду” – угоди про розподіл водних ресурсів 1960 року. Договору, який діяв під час двох індо-пакистанських воєн 1965 та 1971 року та протистояння на льодовику Сіачен з 1984 по 2003 рік, а також Каргільський конфлікту 1999 року.

За ним ріки, які беруть свій початок у Кашмирі, були розподілені між Індією та Пакистаном порівну. Джелам, Чинаб та, найголовніша, Інд, відійшли Пакистану й Індія не може перекривати їхні річіща, а за собою залишила Раві, Сатледж та Біас.

землі при загальній довжині всією іригаційної мережі у 65 тисяч км. Водночас у Делі вже давно бідкаються на те, що їм потрібно більше води, а три наявні “індійські” річки мають у рази менший об’єм – 20% проти 80%.

У відповідь Пакистан, сьогодні, 24 квітня, не просто зробив дзеркальні рішення: закрив прикордонний пост у Кашмірі, вислав дипломатів, дав 48 годин всім громадянам Індії на виїзд з країни, скасувавши та обмеживши виїзд. Він додатково закрив повітряний простір для літаків всіх індійських авіакомпаній та заборонив торгівлю між державами, навіть через треті країни. А от щодо води оприлюднив наступне:

“Будь-яка спроба зупинити або відвести потік води, що належить Пакистану відповідно до Договору про води Інду розглядатиметься як акт війни й на неї буде дано відповідь з усією силою”.

Більше того, Ісламабад залишив за собою право призупинити дію Шімлійського договору 1972 року, яким була врегульовано результати війни 1971 року, залишивши незначну частину захопленої території Пакистану за Індією, а також визнання Ісламабадом Бангладеш.