🕯️ «Його любило ціле село»: Михайло Ковзолович, чия доброта залишилася у пам’яті Волині

У громаді сьогодні інша тиша. 

Стало відомо, що 17 листопада пішов із життя захисник Михайло Ковзолович із села Мала Глуша на Волині — людина, яку знали, цінували й щиро любили. Він служив у 14-й окремій механізованій бригаді й сім місяців тримав оборону на Харківщині, водив побратимів на позиції так, що всі поверталися. У цьому була його сила: робити складне спокійно й відповідально, без зайвих слів.

Михайло не був людиною, що прагне слави. Він жив просто, але світло. Допомагав матері, яка важко хворіла, підтримував сестру, вів господарство. Умів усе: збудувати, зварити, відремонтувати, нагодувати — і робив це так, що люди поруч відчували домашнє тепло. Кажуть, він був душею села: щирий, працьовитий, завжди усміхнений, той, хто ніколи не проходив повз чужий біль. Кожен у Малій Глуші мав свою маленьку добру історію про нього.

На війні він залишався тим самим Михайлом — уважним, відповідальним, чесним. Побратими говорять, що коли він ішов попереду, було легше йти всім. Він тримав групу впевнено, тихо, із внутрішньою гідністю, яку неможливо підробити. І навіть у найскладніші дні він знаходив слова, щоб підтримати інших.

Сьогодні громада згадує його не лише як воїна. Його згадують як людину, яка робила світ кращим, навіть коли світ був жорстоким. Таких людей мало. Саме тому такі втрати болять сильніше.

Чому ми починаємо по-справжньому цінувати тих, хто був поруч, коли вже не можемо подзвонити чи подякувати?
І як зберегти пам’ять так, щоб вона підтримувала нас, а не ламала?

Пам’ять живе в сердечних історіях.
Поставте ❤️, якщо пам’ять для вас — це продовження любові.

📌 Джерело: VSN