Історія, що зворушує: боєць, який втратив ногу, одружився з коханою на лікуванні
Вони планували весілля на серпень, але війна внесла свої корективи. Вадим дістав важке поранення на одному з найгарячіших напрямків фронту, втратив ногу і ледь не загинув. Проте щойно боєць розплющив очі в реанімаційній палаті, зрозумів: чекати літа не буде. Під звуки медичних моніторів та оплески лікарів закохані стали чоловіком та дружиною.
Неймовірну історію кохання та стійкості бачила кореспондентка ТСН Ольга Павловська.
Обручки під звук медичних апаратів
У реанімаційній палаті незвично людно. На ліжку — наречений, поруч у білій сукні — наречена. Замість урочистої зали — медичне обладнання, що безперервно пікає, замість весільного маршу — тихі настанови реєстратора.
Під вигуки «Гірко!» та сльози медичного персоналу Вадим і Катерина офіційно стали родиною. Молодята зізнаються: відчуття такі, ніби вони щойно познайомилися — усередині «мурашки», а в очах — надія.
Фатальний обстріл під Покровськом
24-річний Вадим — бойовий водій. Він на війні вже три роки. Поранення дістав 8 січня на Покровському напрямку на Донеччині, куди щойно повернувся після короткої відпустки.
Вадим, наречений: «Летіла одна FPV-шка — ми її не збили. Вона прилетіла. І друга прилетіла. І зразу скид. Я підлетів. Напарнику кричу: "Що ти, як ти?". Він каже: "Нормально". Я дивлюсь на себе і кажу: "Братан, нема ніг"».
Побратими врятували Вадима, наклавши турнікети. До Дніпра його доправили у критичному стані. Праву ногу захисник втратив, за ліву зараз борються лікарі — попереду складна пластика та численні операції на переломах. Медики кажуть: роблять усе, аби зберегти кінцівку, щоб у Вадима була справжня опора не лише в сімейному стані.
«Мені байдуже — з ногами чи без, аби живий»
Катерина розповідає: того дня передчувала біду. Коли побратими сповістили про поранення, вона не спала кілька діб, аж поки не почула в слухавці рідний голос.
Катерина, наречена: «Він каже: "Зайчику, я живий". Я просто почула ці слова і так плакала! Обіцяла собі, що буду триматися, але в горлі був ком. Питала: "Ти точно живий? Чесно?"».
Їхня історія почалася в жовтні 2024 року на сайті знайомств. Вадим їхав до Катерини з Краматорська до Фастова на перше побачення і це було кохання з першого погляду.
«Я побачила його добрі очі і зрозуміла: "Мамо, це моє". Мені байдуже — з ногами чи без ніг. Головне, що він живий», — каже дівчина.
Плани на майбутнє: протезування та онуки
Мати нареченої вже давно називає Вадима сином і щодня молиться за його одужання. Попереду в захисника тривала реабілітація та протезування, але теща вже поставила молодятам головне завдання — народити багато онуків. Вадим обіцяє: скоро знову почне ходити, аби його сім’я жила під мирним небом
