Харків’янка: “Магазин. Ранок. Заходить молода жінка. Ігор:”Доброго дня!” “Здрасьте”. ” Щось вам підказати?” У відповідь – тиша. Дивиться взуття…”
Харків’янка: “Магазин. Ранок. Заходить молода жінка. Ігор:”Доброго дня!” “Здрасьте”. ” Щось вам підказати?” У відповідь – тиша. Дивиться взуття…”
Магазин. Ранок. Заходить молода жінка.
Ігор:”Доброго дня!”
“Здрасьте”.
” Щось вам підказати?”
У відповідь – тиша. Дивиться взуття.
“Який у вас розмір? Взуття різне є. Підкажу”
У відповідь – тиша
“Ви така красива жінка!”
“Что?” )))
“О”-каже Ігор – “ви мене чуєте! А то я думав, що ви мене не чуєте))”
“Я думала, вьі не со мной разговариваете. Со мной можно и по-русски!”
Ігор: “А я не хочу з вами розмовляти російською))”.
Пішла, більше, думаю, не приде. Грошей ми, канєшна, так може і не заробимо, але все буде Україна, це-головне)
PS: магазин 20 кв метрів, крім Ігоря і жінки в магазині нікого не було, і не помітити це було неможливо)))
Наталія Грипась