🇺🇦 🕯️ «Хоч навкарачки, але дійти до того моменту, коли він повернеться»: історія Руслана та Анни, які вистояли полон і відстань
🇺🇦 🕯️ «Хоч навкарачки, але дійти до того моменту, коли він повернеться»: історія Руслана та Анни, які вистояли полон і відстань
Вони не бачилися 22 місяці. Два роки — між війною, надією і тишею.
Прикордонник із Сумщини Руслан Корнієнко потрапив у полон на початку повномасштабного вторгнення. Його дружина Анна та маленька донька Мілана весь цей час чекали. Без дзвінків, без листів, лише з вірою — що він живий.
Коли Руслан зник, Анна писала сотні звернень, телефонувала у всі можливі служби, благала знайомих про новини. Згодом через «Червоний Хрест» надійшло підтвердження: чоловік у полоні. Але жодного листа до нього не дійшло. “Я знала, що він повернеться. Хоч навкарачки, але я мушу дійти до того моменту, коли він переступить поріг,” — казала Анна.
І цей день настав. У травні, під час великого обміну, Руслан нарешті повернувся. Той момент — коли автобус з полоненими під’їхав, і Анна впізнала його — розлетівся мережею. Він — виснажений, але живий; вона — заплакана, але щаслива. Люди, які дивились це відео, плакали разом із ними.
Сьогодні родина живе в Івано-Франківську. Руслан лікується й поступово адаптується до мирного життя, Анна відкрила невелику студію, ростить доньку і допомагає іншим родинам полонених. Їхня історія — про любов, яка не боїться часу й темряви.
💬 Як Ви вважаєте, що допомагає людині вистояти, коли здається, що сил більше немає?
💬 Чи можемо ми навчитися чекати так само віддано, як Анна чекала свого чоловіка?
📌 Джерело: «Репортер» (Івано-Франківськ)
