🕯 Хтив довезти обладнання своїм розвідникам — але його засік ворожий дрон. 
Історія молодого начальника розвідки артилерійського дивізіону з Волині

Він був молодий, але уже брав на себе відповідальність. Відвіз обладнання своїм розвідникам — бо знав, що їхня безпека залежить і від того, що він зробить.
У ніч, коли все йшло за планом, ворог випустив дрон. Він дав сигнал — і станція «засікла». Він був у машині, коли дрон ударив. Світло згасло.

«Хотів довезти обладнання своїм розвідникам… але його засік ворожий дрон», — згадують побратими.

Він не шукав слави. Він просто робив свою роботу — так, як треба. Людина невисокого зросту, але з гігантською силою характеру. Був сином, братом, другом. І став тим, кого друзі називали прикладом.

Його ім’я тепер серед тих, кого зустрічатимуть не з порожніми словами, а з тишею й вдячністю. Бо такі люди — не згасають, вони живуть у пам’яті.

Ви відчуваєте, як тримає серце тиша, коли людина, що мала повернутися, залишилася там, де тримають рубіж?
І чи зуміємо ми жити так, щоб пам’ять про таких, як він, була не просто історією, а нашим обов’язком?

Поставте ❤️, якщо пам’ять для вас — це не минуле, а продовження любові.

📌 Джерело: VSN