Все буде Україна

• Добрий день. Це матір Олега?
• Так, а хто до мене телефонує?
• Мені потрібно отримати довідку від вашого сина, а він не підіймає слухавку. Скажіть, що мені її потрібно терміново, народжувати ніхто не

пустить, а я вже ось з дня на день.

• А до чого тут мій син?
• Я Оля. У мене дитина від Олега буде. Ви не хвилюйтеся, Олег одразу казав, що діти йому не потрібні, тож я народжую для себе. На допомогу не розраховую і вимагати нічого не буду.

Впораюся самостійно. Не забудьте нагадати синові.

Я була шокована й одразу побігла все розповідати чоловікові. Він дуже розлютився і сказав, що змусить сина одружитися з цією дівчиною. Я сама не знала, що й думати. Він ще університет не закінчив, а цій Олі вісімнадцять років.

Ввечері ми вирішили все розпитати в сина.

- Вона мені подобалася, ми зустрічалися, але

одружуватися не планували, я ж це на ногах не

стою. Згодом вона сказала про вагітність, я запропонував позбутися дитини, навіть давав їй

кошти. Але вона образилася на мене й

припинила зі мною спілкування. Я її не кохаю, тому жити з нею не збираюся. Батьків у неї немає, не знаю, як вона далі буле.

Мені стало дуже шкода цю дівчину, вона,

напевно, думала, що зможе з нашим сином

збудувати сімʼю. Змушувати його одружуватися - безглуздо, такі шлюби довго не тривають...Напевно, дівчина дуже мріяла про нормальну сімʼю: хорошого чоловіка, дитину. А наш син не захотів з нею одружитися.

3 того часу ми про це не розмовляли. Пройшло

три місяці, як син у нас попросив відвезти телевізор з його спальні до Олі. Бо він все одно

завжди сидить за ноутбуком, а Ольга не може

собі дозволити таких покупок. Потім він розказав, що вона вже народила і він навіть бачився сином.

Каже, що ні на кого поки що не схожий, лише ість і спить.

Ми, звичайно, допомогли сину відвезти телевізор,

а з того часу мене не покидала думка про онука.

Вранці ми поговорили з чоловіком і вирішили, що нам треба зʼїздити до Олі і нашого онука.

- Це буде правильно, якщо Олег не бажає виховувати сина, це не означає, що ми повинні відмовлятися від нашого онука, - сказав чоловік.

Вранці ми зателефонували Ользі й спиталися, чи їй щось потрібно. Вона одразу наголосила, щоб нічого зайвого не купляли, а от памперси могли б привезти, бо зараз у неї більшість коштів на них іде. Ми, звичайно, купили одразу декілька пакетів, а ще одяг для малюка та і їй чогось

смачного.

Оля зустріла нас на порозі квартири, вона вже зробила для нас каву та готувала смачні млинці.

- Назарчик зараз спить. Ходімо, я вам його тихцем покажу, він такий милий

Я глянула на онука й одразу впізнала в ньому свого сина, тоді вже сумнівів не було, що це наша дитина. Тоді ми пішли з дівчиною на кухню, а вона почала розповідати про своє життя.

Квартира у неї була геть крихітна старим ремонтом. Каже, що отримала її від бабусі.

Закінчила ліцей, навіть встигла трішки попрацювати, а зараз в декреті.

• Я так рада, що у мене є син! Я його дуже люблю. Я його полюбила, ще коли він у мене в животі був.
• Де ж ти зараз береш гроші?

  — Отримую соціальну допомогу. Не думайте, що мені від вас щось треба. Я не проситиму у вас

  грошей, просто так хочу, щоб у Назарчика були

  бабуся й дідусь. З тих коштів, що мені залишилося від бабусі я вже купила і коляску, і ліжечко.

  Тут прокинувся малий, і Оля побігла його

  годувати.

  В цей момент я піднялася, щоб помістити продукти в холодильник, однак зрозуміла, що його в квартирі просто немає.

  - Холодильник був дуже старий, довелося

  викинути. Поки весна, я тримаю всі продукти на балконі.

  Ми з чоловіком були здивовані, поцілували онука,

  Олю, попрощалися й вийшли на вулицю. В цей

  момент чоловік запитує у мене:

• У тебе карта з собою? У магазин ідемо?
• Так!

• Тоді ми все-таки придбали для Олі холодильник.

  Я захоплююсь цією дівчиною, вона надзвичайно мужня та сильна, а ми з чоловіком завжди готові її підтримати та у всьому допомагати.

  Що Ви думаєте з цього приводу?