Шкода мені стало Світлани. Все ж сестра. В дитинстві ми дуже близькі були. Я піклувалась про неї, дбала. В дорослому житті також намагалась допомагати. А тоді я зустріла свою пару і покинула батьківський дім.

Світлані мій чоловік не подобався. Принаймні я так думала, бо вона увесь час переконувала мене, що він поганий. Навіть казала, що Тарас залицявся до неї. Ми через це пересварились навіть. Та я щиро закохалась і все ж вийшла заміж. 

Згодом стосунки зі Світланою налагодились. Вона також зустріла свою долю. І наче все було добре, та минуло два роки та сестра почала скаржитися, що її чоловік мало заробляє і нічого вдома не робить. Я тоді саме влаштувалась на гарну роботу. Працювала на меблевому виробництві й доволі швидко отримала підвищення. Тож вирішила допомогти й сестрі, привела і її на фірму.

Я була впевнена, що Світлана мені дякуватиме. І спочатку так і було. Та минуло пів року і я почала помічати, що підлеглі шепочуться в мене за спиною. Та якось із самого ранку мене викликав керівник виробництва:

До мене дійшли чутки, що ти крадеш на виробництві.

 – Хто міг таке сказати?

 – Та сестра, яку ти привела. Нащо їй брехати?

Повірити в це було вкрай важко. Я посварилась з сестрою і більше на  роботі їй не допомагала. Не минуло й року як її звільнили. Тоді вона приходила до мене й просила:

 – Поговори з керівником. Що я робитиму без роботи?

 – Іншу знайдеш. А я втручатися не збираюсь.

Сестра образилась страшенно. Знову зі мною перестала спілкуватися. А нещодавно я зустріла нашу спільну знайому. Вона мене здивувала:

 – А Світлана питала, чи то правда, що ви з чоловіком нову квартиру купуєте.

А що вона до того має?

 – Рідна сестра все ж. Ви зовсім не спілкуєтесь.

Я б хотіла налагодити взаємини з сестрою, але чудово розумію, що вона не перестане заздрити мені. І за будь-якої нагоди напакостить. Скажіть, ви б спілкувались з такою людиною?