💛 «Коли ти кохаєш — ти дієш»: історія Світлани, яка врятувала чоловіка, віддавши йому частину своєї печінки

Іноді життя кладе перед людиною випробування, до яких неможливо підготуватися.
Світлана й Іван Подлєднєви прожили поруч більше двадцяти років — двоє синів, робота, будні, маленькі радості. Усе звично й добре, поки одного дня лікарі не сказали Івану: «У вас цироз, часу майже немає».

Стан погіршувався щотижня. Лікарі говорили мовою відсотків і ризиків, а Світлана чула тільки одне: «Він може не дожити».
І тоді вона зробила те, що роблять найсміливіші — сказала: «Я буду донором. Я врятую».

Після обстежень з’ясувалося: шанс є. Але операція — складна, довга, небезпечна.
Світлана не вагалася.
Вона підписала документи, зайшла в операційну і віддала чоловікові понад 60% своєї печінки.

Операція тривала 16 годин.
Їх оперували одночасно — у різних операційних, але разом у своїй боротьбі.
І коли Іван прийшов до тями, її перше, що він побачив, — це її усмішка й рука, яка тримала його так, ніби тримала життя.

На третій день після операції вони вже йшли лікарняним коридором — повільно, але поруч.
Вона жартувала, що шрам у неї охайний, навіть купальник не зіпсує.
Він же повторював одне: «Ти повернула мене до життя».

Їхня історія — не тільки про операцію.
Вони роками волонтерили: возили захисникам дрони, обладнання, гуманітарку.
Вони допомагали іншим, навіть не підозрюючи, що одного дня доведеться рятувати своє.

Сьогодні Іван живе — завдяки її рішенню.
А вона просто каже:
«Я зробила те, що зробила б кожна дружина, яка любить».

Чи зможемо ми навчитися в них — вірності, простоти, сміливості, яка не кричить, а діє?
Чи вистачить нам тепла, щоб підтримати всіх, хто щодня бореться за життя своїх рідних — у лікарнях, у чергах, у молитвах?

Пам’ять — це не лише про трагедії.
Пам’ять — це про любов, яка змінює долі.

Поставте ❤️, якщо ви вірите у силу людської відданості.

📌 Джерело: Експрес