📰 Коли знову побачила — одразу пішла до могили сина: історія 87-річної переселенки

Тетяна Тарасенко — 87 років. До повномасштабного вторгнення жила в Донецькій області, де виховала трьох дітей. Одна донька померла, з іншою — втратила зв’язок. З сином Олександром лишалась разом в останні роки. 

Коли через обстріли її рідне село почало руйнуватися, у квітні 2024 року жінка з сином переїхала на Рівненщину. Вона була майже сліпою — нічого не бачила. Син став її очима, піклувався про неї. 

У серпні 2024-го Олександра мобілізували. А через кілька місяців він загинув. Жінка залишилась сама. Але за допомогою громади — зробили операцію з відновлення зору. Уже з квітня 2025 року вона почала бачити. Першою думкою — піти до могили сина. 

Раніше вона не могла — нічого не бачила. А тепер — світ відкрився, і вона повернулась туди, де спочиває її син, щоб пройтися, помолитися… і відчути, що він поряд.

Вона живе просто: читає, виходить на лавку, ходить центром, інколи купує щось у магазині. Люди — добрі, кажуть, що всі допомагають, підтримують. У її домі — портрет сина, нагорода «За мужність» (посмертно). 

💬 Чи дізнавались Ви раніше історію Тетяни Тарасенко?

💬 Як, на Вашу думку, громади можуть підтримати тих, хто втратив рідних і повернувся до життя — із новим зіром, з великою духовною раною?

📌 Джерело: Суспільне