Країни Європи не готові різко відмовитись від російського газу: хто найбільше спонсорує країну-агресорку
На сто відсотків від російського імпорту залежать Молдова, Боснія Герцоговина і Північна Македонія.
У рубля не вийшло - більшість з європейських країн не пристала на вимогу Путіна розплачуватися за пальне російськими грошима. Оголошений ним перехід на рублеві розрахунки - західні країни проігнорували. Днями президент Зеленський звернувся до парламенту Нідерландів – другої за обсягами закупівель російського газу європейської країни.
Чи можливе ембарго на постачання пального в сюжеті ТСН.
Балкони і скляна прохідна – зовні парламент Нідерландів у Гаазі важко відрізнити від звичайної багатоповерхівки. У порядку денному лише один виступ - українського президента. «Я маю високу честь бути першим представником іноземної держави, який звертається до вас і вашого народу», - каже президент України.
Зеленський говорить про продовольчу кризу в Європі і зброю для опору Росії. Його проводжають оплесками і переконують – Україну почули.
«Всі європейські країни і Сполучені штати тісно співпрацюють, яка зброя потрібна Україні, хто її може надати зараз. Зрозуміло, що ми не говоримо про це відкрито, аби цієї інформації не мала Росія», - каже прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте.
Риторика нідерландського прем’єра за останній місяць змінюється чи не щотижня. На початку березня Рютте заявив, що про відмову від російського газу не йдеться. Потім – що відмовлятися треба, але потрібен час. Сьогодні замість торгівлі з Росією говорить про зброю для України. Чи то телефонні розмови з Зеленським спрацювали, чи настрої всередині самого парламенту.
«Ми розуміємо, якщо Нідерланди продовжують купувати газ у Росії, це дає їм гроші. Ми обговорюємо, яким чином зупинити поставки, щоб вони залишилися без фінансування. Немає грошей – немає зброї. Це треба зупинити», - додає депутатка палати представників Атже Кюкен.
Звернення закінчилося, але дебати лише починаються. Про необхідність відмови від російського газу у Нідерландах говорять з 2015 року, але ситуація залишається сталою.
Європа споживає близько чотирьохсот мільярдів кубометрів газу на рік. Із них трохи більше третини купує у Росії - 150 млрд. На сто відсотків від російського імпорту залежать Молдова, Боснія Герцоговина і Північна Македонія. До цього показнику наближаються Фінляндія ((94%)), Латвія ((93%)) і Сербія ((89%)). Трохи менш залежні Естонія ((79%)), Болгарія ((77%)), Чехія ((67%)) і Хорватія ((67%)). Німеччина ((45%)) з долею російського імпорту у сорок п’ять відсотків – залишається найбільшим за обсягами закупівель клієнтом Газпрому у Європі ((56 млрд кубометрів)).
Тільки за минулий рік німці перерахували у бюджет, який пішов на бомби для українських міст - сорок мільярдів євро. До цього рівня залежності країна йшла двадцять років. На опалення російським газом більше половини будинків Німеччини перевели під гаслами зеленої енергетики. Причому відмовилися німці не тільки від власного вугілля, а й від ядерної енергетики, яка шкідливих викидів не продукує.
«Це була продумана стратегія, безумовно, Росії, як підсадити на наркотичну голку енергоносіїв Німеччину, як провідного гравця для того, щоб впливати на європейську політику. І ми знаємо, що ця стратегія вона досягла успіху», - зазначає директор енергетичних програм центру Разумкова Володимир Омельченко.
Цього разу Берлін разом із Парижем, Лондоном і Вашингтоном на шантаж Путіна не піддався. Лідери більшості країн в один голос із Єврокомісією заявили – у рублях за газ не платитимуть. Навіть у випадку, якщо Росія перекриє вентиль.
Попри сніг за вікном, в готелі Нідерландів, батареї залишаються холодними. З такими цінами на носії, вчити економити газ у Європі нікого не треба.
