Квартира, в якій ми жили, належала чоловікові, а йому вона дісталася в спадок від батька. Коли ми почали офіційно розлучатися, між нами постало питання: «Як ділити спільно нажите майно?».
Олексій був чудовим чоловіком, ми прожили в шлюбі сім щасливих років, але нещодавно розлучилися. Причому, вийшло так, що і особливих причин для розлучення не було. Просто за роки спільного життя ми обоє зрозуміли, що стали чужими один одному. Ніколи б не подумала, що таке може бути, але саме так у нас і вийшло.
Наші інтереси, друзі, думки були настільки різними, що часом ми просто не мали спільних тем для обговорення. В молодості воно все по-іншому. Ми одружилися, коли нам було трохи більше 20 років, а зараз ми подорослішали – погляди на життя змінилися, і, на жаль, вони абсолютно не збігаються.
За все наше щасливе сімейне життя ми встигли нажити спільне майно. Правда, квартира, в якій ми жили, належала чоловікові, а йому вона дісталася в спадок від батька. Через рік заміжжя у нас з’явилася дочка, а ще через три роки – син. Коли ми почали офіційно розлучатися, між нами стало питання: «Як же ділити спільно нажите майно?».
У підсумку, дрібну побутову техніку та меблі ми вирішили поділити навпіл, а ось квартиру чоловік благородно вирішив залишити мені. Сама я – з села, до того ж, з іншої області. Їхати жити туди назад я абсолютно не хотіла, тому чоловік увійшов в моє становище, тим більше я залишалася з двома дітьми, і заради них залишив квартиру мені. Після розлучення я залишилася з дітьми в квартирі чоловіка, а сам він почав знімати кімнату в гуртожитку.
Пройшло 10 років, діти практично виросли. Олексія я майже не бачила, але він справно щомісяця присилав на дітей аліменти. Потім я познайомилися з хорошим чоловіком, який був досить забезпеченим. Ми зустрічатися близько року. Андрій, як і я, давно був розлучений. Тому він запропонував мені з дітьми переїхати до нього.
Мій колишній чоловік за час нашого розлучення зовсім не змінився – він і далі працював звичайним майстром на виробництві, знімаючи кімнату в гуртожитку. Переїхавши до свого нового нареченого, я подумала про те, щоб здавати своє житло – якраз би був додатковий заробіток, і квартира була весь час під наглядом.
Я щільно зайнялася пошуком квартиронаймачів, але, на жаль, весь час траплялися люди, що не вселяють довіри. Все було не те. Я дуже переживала за своє житло, тому хотілося віддати своє гніздечко в надійні руки. І в один прекрасний день до мене на зустріч з приводу квартири прийшов той, кого я абсолютно не очікувала побачити – це був мій колишній чоловік!
Виявилося, що йому терміново потрібно з’їжджати з кімнати в гуртожитку, і він шукає нове житло. Ні секунди не роздумуючи, я погодилася на те, щоб він знімав квартиру у мене. Я була в ньому впевнена – він точно нічого не зламає в ній, буде вчасно платити за оренду. Ось так за іронією долі, мій чоловік знімає квартиру, яка дісталася йому у спадок від батька!
Якось подруга мені натякнула, що це несправедливо щодо Олексія, щоб він за свою ж квартиру платив орендну плату. Але я так не вважаю, колишній чоловік сам колись переписав на мене квартиру, і зараз теж нічого не має проти, щоб платити. Тим більше, що гроші і так підуть його дітям. А може і справді моя подруга має рацію, і мені просто попався занадто порядний чоловік?
Фото ілюстративне – razvodam.net.
