Майже рік тому розвалився мій шлюб, який не протримався і п’яти років. Мій колишній благовірний був спійманий на гарячому, в самому процесі, так сказати. А через рік я йому вишукано помстилася, шкода,
Я ж в кращих традиціях закотила йому тоді істерику, що думаю він пам’ятає її до сих пір. При розлученні, ділити особливо було нічого, але нерви я йому і тут змогла попсувати. Я не скандальна і не злопам’ятна, просто мої переживання повинні були бути компенсовані.
Не ридати ж весь час в подушку ночами. Час минув, пристрасті вщухли. Повністю стерти з пам’яті всю цю ситуацію я не змогла, але планів про помсту або якось шкодити точно не було. Нехай живе і радіє, думаю життя саме його покарає. Розвалив один шлюб, розвалить і інший. Може в кінцевому підсумку знайдеться та, яка готова буде все це терпіти. Це точно вже не моя справа.
Жили ми з ним в заміському будинку, який він побудував ще до знайомства зі мною. Прикро, що багато сил і часу я вклала в сад цього будинку. А тут ще як нагадування всього цього подзвонили з магазину, в якому я постійно замовляла саджанці і різні садові інструменти. Сказали, що конкурс у них проходив днями, серед покупців, які часто користувалися доставкою, виявилася я переможець.
Ніколи нічого не вигравала, а тут пощастило так пощастило, ось тільки приз – ціла машина, м’яко кажучи, добрива. Такого шансу я упустити не могла, вирішила поставити фінальний акорд в наших відносинах з колишнім.
Попросила доставити приз за старою адресою і вивалити все це справа перед самим входом на ділянку, чоловік з роботи приїде розбереться куди далі. Так і зробили, шкода вираз його обличчя в той момент, коли він приїхав з роботи і побачив цілу купу у себе перед входом, не бачила … Є все-таки в житті справедливість! Нехай тепер розгрібає.
Фото ілюстративне з вільних джерел
