💪 «Мажор» із 128-ї бригади: від пилорами у Польщі — до боїв з дронами на передовій

Він спостерігав за ворогом через екран. А потім зустрів його віч-на-віч — і зрозумів, що назад дороги вже немає.

Володимир, позивний «Мажор», родом із Закарпаття, йому 28 років. Ще до війни працював у Польщі — на пилорамі, де день за днем розпилював дерево й думав про дім. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він не витримав: у березні 2022-го повернувся в Україну. Хотів служити одразу, але через відсутність строкової служби йому відмовили.

Та він не здався. Пів року ходив до військкомату, поки не почув «так». І тоді підписав контракт із Збройними силами України. Його шлях почався з 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де він став оператором БПЛА.

“З дрона бачиш ворога зверху — це одне. Але коли зустрічаєш його віч-на-віч, коли кулі вже поруч — це зовсім інше,” — каже Володимир. Його група не раз опинялась просто між деревами, коли ворог був за кілька десятків метрів. Одного разу вони ледве вирвались живими.

Під час виконання завдання «Мажор» отримав контузію та поранення від мінометного обстрілу. Його відправили до тилу — але він сам попросив повернутись. “Там, де немає наших дронів, ворог відчуває себе безкарно. А я хочу, щоб у нього не було спокою ні вдень, ні вночі.”

Тепер він служить у батальйоні безпілотників 128-ї бригади. Запускає дрони, які щодня рятують життя піхоті, знаходять ворога, зупиняють техніку. Він не вважає себе героєм, просто каже: “Це моя робота. Я хочу, щоб Україна жила.”

Його історія — про нову війну, де замість шабель — пульти керування. Про людину, яка замінила страх на точність, а сумніви — на віру.

— Ви коли-небудь задумувались, як виглядає мужність у XXI столітті?
— Як ми можемо дякувати таким, як «Мажор», щоб їхній спокій був хоч трохи схожий на наш мир?

Поставте 💛, якщо вірите, що сила України — у тих, хто тримає небо над фронтом.

📌 Джерело: Суспільне Ужгород