Мені 62 роки. Після 27 років заробітків нарешті повернулась додому. Працювала в Іспанії по догляду. Дуже важко було мені ці роки. Іноді й на свята не мала, як додому приїхати, за дітьми

сумувала.

За всі ці роки моя молодша дочка так і не навчилась сама себе забезпечувати, а все чекає фінансової підтримки від мене. Тепер «каса закрилась» і вона бунтує. Дітей у мене двоє: старша донька Олена, яка з зятем і внуками живе біля мене і молодша донька Ірина, якій я купила квартиру у місті. Старша донька живе у великому будинку, тепер разом зі мною. Я гадала, що достатньо дітям допомогла і розділила все порівну: одній - будинок, а іншій - квартиру.

Однак молодша донька звинуватила мене у тому,

що я не додала їй 50 тисяч євро: саме такою була різниця у ціні між будинком і квартирою.

- Мамо, що ти порівнюєш будинок і квартиру? - заявила вона. - У будинку більше місця, кімнат і своє подвірʼя. У квартирі - тісно і сусіди завжди дошкуляють на сходовій клітці.

- Замість того, щоб мені подякувати, ти ще гроші мої рахуєш? - не витримала я. - А забула, скільки років я тебе забезпечувала. Ти навіть не спробувала влаштуватись на роботу. Та й чоловік твій не любить перетруджуватись. Та й навіщо?

Адже теща купила й квартиру, і машину. Живете на всьому готовому. А якби не було моїх заробітчанських грошей? Довелось би самому

турбуватись про себе?

Інша справа - моя старша донька. Олена закінчила університет, працює дизайнером, має багато замовлень, тож зробила непогану карʼєру. І старший зять не відстає - теж працює і заробляє.

Вони самі склали на квартиру для свого сина гроші. Хотіли придбати однокімнатну, але я додала і вони купили більшу. Бо загалом за ці роки я мало допомагала їм, більше грошей віддавала молодшій доньці. Єдине, що висилала гроші зятю на булову він лобое розпоряджався 

ними і будинок у нас вийшов ошатний і

просторий.

Спершу Ірина образилась на те, що я приїхала додому з грошима і дала їй лише 100 євро. Але мені потрібно думати і про свою старість. На заробітки я більше не повернусь, а жити ж то

якось треба...

Потім я вирішила допомогти Оленці у покупці двокімнатної квартири для сина і дала їм 12 тисяч євро (решта суми у них було). Та коли про це дізналась Іринка - запротестувала. Тепер не розмовляє ні зі мною, ні з сестрою, ні навіть з свахою, яка тут ні до чого. Сваха теж оцінила ситуацію, але не стала на мій захист. Бо треба дітям порівну давати.

- Нагадайте, скільки ви їм дали, - не стрималась

Я.

• Я на заробітки не їжджу, - коротко відповіла та.
• А хто вам не дає?

Я вважаю, що я все правильно зробила і нікого не обділила, особливо молодшу доньку, яка завжди мала від мене все. А яка ваша думка? Я

правильно роблю?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!