Як на мене, зараз такі часи, бо будь-яка поміч важлива. Згодні? Коли почалась війна, я закупила чимало продукції, крупи, консерви, макарони. Згодом мені ще й волонтерську допомогу приносили. І нещодавно я випадково помітила, що там завелись мошки. Перебрала все, частину довелось викинути, а рештою вирішила поділитися з невісткою. Та коли принесла їй це все – вона подивилась на мене здивовано.Що це? Ми такого не їмо, а свиней не тримаємо!

Чого не їсте, це гарні продукти, я все передивилась. 

– То собі тримайте!

 – Та мені стільки не треба.

 – І нам такого не треба теж. Ми макарони лиш італійські купуємо. І олію оливкову, а не таку – найдешевшу.

 – Так ти ж увесь час кажеш, що їсти нічого і грошей бракує. А це вже щось!

– А ви як грошей дати не можете, то не треба нам старий непотріб носити.

Мені так прикро стало. Раніше я завжди їм фінансово допомагаю, але зараз не можу, мені самій грошей бракує. Тут нашу суперечку почув син. Він увійшов на кухню й подивився на дружину.

 – Що тобі вже не так?

 – Твоя мама нам старі дешеві макарони принесла. Навіть сама вже їх їсти не хоче!

 – А ти подякуй гарненько і приготуй так, щоб смачно було. Нічого тобі не буде. Зараз не ті часи, щоб продуктами розкидатися!

 – Не буду я таке їсти!

 – То мені звари – я з’їм!

Слова сина мене так розчулили. Я ж нікого образити не хотіла. Сама також такі продукти їм. Додому я пішла засмучена. Тепер не знаю, з чим до молодих приходити. На делікатеси грошей в мене нема. А ви як гадаєте, реакція невістки нормальна?