⚡ «Моя допомога потрібна тут»: як незрячий волонтер із Калуша плете маскувальні сітки для фронту

Микола Бойчук — волонтер із Калуша, якому 52 роки й який втратив зір — щодня приходить до волонтерського центру, щоб плести маскувальні сітки й робити «кікімори» для військових на передовій. 

Раніше Микола працював токарем, охоронцем, на будівництві. Зір почав слабшати у 2011 році, але сильніший дух дозволив йому не опустити руки. Бачити чи ні — для нього не межа для служби.

У волонтерстві він вже понад три роки: з літа 2022-го приєднався до групи «Волонтерська Юність». Там відразу взявся за матеріали — мішковину, нитки, дроти — і почав робити сітки, використовуючи відчуття на дотик, пам’ять про руки, звички й допомогу інших.

Щодня він приходить у центр у палаці культури «Юність». Там волонтери навчають його схем, підказують напрямок, допомагають із підготовкою матеріалів. Він плете сітки — інколи паралельно з іншими людьми, інколи самостійно — і кожна сітка йде на фронт.

Побратими кажуть: такі сітки рятують від прицільного влучення, прикривають позиції. «Я їх беру, знаю — воно мене врятувало», — так часто говорять захисники, які отримали роботи Миколи.

Микола називає себе «завідувачем мішків». І тих, хто сміється з його обмежень, він відповідає: «Я тут, я роблю». Бо, каже, коли земля рясніє вибухами — його вклад у тил важливий, бо кожна сітка — прикриття життя.

💬 Як Ви думаєте, чи має місто чи область відзначити таких волонтерів, щоб їхній подвиг бачили всі — не лише на фронті?

💬 Які ініціативи могли б допомагати людям з інвалідністю чи обмеженнями долучатися до волонтерської роботи — не із жалощами, а з гідністю?

📌 Джерело: Суспільне