🕯 Морпіх із Азовсталі повернувся з полону. Серце не витримало…
🕯 Морпіх із Азовсталі повернувся з полону. Серце не витримало…
Тихий листопадовий вечір. Повідомлення, яке вдарило в груди: помер 30-річний морський піхотинець Олександр Савов, боєць 36-ї бригади, оборонець Азовсталі, який провів майже три роки в російському полоні.
Про його смерть написала донька. Її слова стали болем, який важко описати.
Він повернувся додому у березні 2025 року під час великого обміну. Повернувся виснаженим, але живим. Повернувся з надією.
Увесь цей час лікарі й рідні боролися за нього. А він — за право повернутися до життя.
Олександр пройшов через пекло, яке неможливо уявити.
У полоні йому діагностували туберкульоз, важкі шкірні ураження, лімфостаз. Його тримали в умовах, де слово «лікування» звучало як жорстока іронія.
Свідчення рідних: побиття, електрошоки, голод, холод — усе це стало частиною його щодення. Окрім болю фізичного, був біль, який не бачиш — але який не відпускає.
Після повернення він намагався зібрати себе заново. Навчитися дихати без страху. Навчитися спати без криків. Навчитися жити поруч із родиною, яку так хотів обійняти.
Та організм, знищений полоном, не зміг витримати.
Його донька сказала просто й страшно правдиво: «Полон убиває і після звільнення».
І в цих словах — правда всієї нашої війни.
У Миколаєві готуються до прощання. Люди прийдуть і стоятимуть у тиші, бо іноді тиша — єдина мова, що передає повагу.
Інколи доля воїна завершується не на фронті, а після повернення додому — коли серце вже не може нести те, що пережила душа.
Чи зможемо ми бодай частково відчути тягар, який він ніс ці три роки?
Чи вистачить у нас любові та пам’яті, щоб вшанувати кожного, хто повернувся, але так і не встиг повернутися до життя?
Поставте ❤️, якщо пам’ять для вас — це продовження любові.
📌 Джерело: Новинарнія
