💪 «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом»: історія Віталія з 128-ї бригади

Його слова прості, але в них — уся правда про війну:

«Моїм рідним було б ганьба, якби я залишився вдома».

Віталій із Закарпаття — військовий 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, який пройшов фронт, поранення і знову повернувся на позиції. Його шлях — це історія людини, що не народилася героєм, а став ним, коли настав час.

До повномасштабного вторгнення він жив звичайним життям в Ужгороді: працював, мріяв про сім’ю, допомагав батькам. Але коли почалася війна, довго не вагався. “Я не міг ховатися. Я хотів, щоб мої рідні могли з гордістю сказати — він пішов боронити Україну”, — згадує боєць.

На передовій Віталій став навідником гармати, вчився приймати рішення за секунди. Каже, що найважче не страх, а думки про дім. У одному з боїв отримав поранення — уламок зачепив руку. Біль, госпіталь, відновлення. Але через місяць він знову попросився повернутися на фронт.

«Тут, серед своїх, я відчуваю, що живу правильно. Ми не шукаємо слави, просто робимо свою роботу — щоб інші могли спати спокійно», — говорить він.

Його історія — про внутрішню гідність. Про чоловіка, який довів, що справжня сила не в зброї, а в совісті.

💬 Як Ви вважаєте, що робить людину Героєм — подвиг чи вибір бути на своєму місці?

💬 Чи можемо ми назвати ганьбою байдужість, коли інші стоять за нас?

📌 Джерело: Суспільне Закарпаття