Батьки мого чоловіка мають дуже великий вплив на нього. Я чітко почала це усвідомлювати, коли ми стали жити разом. Спочатку я
вважала, що це добре, що мені дістався такий чоловік, але зараз я так не думаю, бо це вже переходить усі межі.
Одружилися ми 2,5 роки тому, і у нас є маленька дитина, сину вже 1,5 рочки. Після весілля ми пішли жити в окрему квартиру, яку мені
віддала моя бабуся, то ж чоловікові не треба було думати про вирішення квартирного питання.
Чоловік працює і отримує пристойні гроші, я зараз в декреті з дитиною. По молодості так вийшло, що залізли в кредити, адже ми хотіли
жити гарно – зробили гарний ремонт, купили сучасні меблі, тому грошей від зарплати чоловіка залишається зовсім небагато. Але весь
цей невеликий залишок чоловік витрачає на постійні поїздки до своїх батьків, які майже щодня про щось його просять.
Батьки чоловіка ще доволі молоді люди, батькові 60, а мамі 57 років. Вони спокійно могли б ще самі шукати підробіток, але їм простіше
зателефонувати моєму чоловікові і просити його про допомогу.
При цьому холодильник у нас, в прямому сенсі цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти і солодощі дитина не бачить, навіть одягає
його і багато чого купує, моя мама. Коли прошу чоловіка щось купити для сина, він завжди відповідає одне і те ж: «Почекай трохи, поки у
мене немає грошей», але на наступний день знаходить гроші знову, щоб чим-небудь допомогти батькам, ще й возить їх куди
попросять. І так постійно відбувається.
Я не раз намагалася мирно з ним поговорити, пояснити, що дитина хоче їсти, що йому багато чого потрібно, від одягу до іграшок і
вітамінів, але все марно. Не кажучи вже про те, що потрібно приділяти і синові хоч трохи уваги, а не тільки батькам. Чоловік не раз
залишав нас з сином посеред вулиці на морозі без грошей, тому що батьки попросили його знову для чогось приїхати, а я потім одна з
сином на руках добиралася до будинку пішки.
От на минулих вихідних ми з чоловіком і сином вирішили піти на ринок, склали список продуктів, які треба було купити. Але чоловікові
зателефонувала свекруха, сказала, що її треба забрати з дачі, в результаті чоловік залишив мене з дитиною, так нічого і не купивши, а сам помчав до мами.
Він твердить тільки одне: батьки мене виростили, і я повинен їм тепер допомагати. В принципі я не проти допомоги батькам, але все
повинно бути в міру. Я вважаю, що на першому місці має бути сім’я, маленький син, тому що він не в змозі поки сам подбати про себе.
Підкажіть порадою, чи можна змінити ситуацію в моїй родині, і як?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.