нами… – Я не хочу робити тобі боляче! Просто покохав іншу! Нам варто розійтися цивілізовано! – Чоловік казав це так серйозно, а мені й дихати важко було
І я завжди пишалась нашою сім’єю, вірила, що мені надзвичайно пощастило з чоловіком. Доки одного дня він не прийшов з роботи з заявою:
заявою:
– Я не хочу робити тобі боляче! Але я покохав іншу, йду від тебе! Ми ж дорослі цивілізовані люди, тож розійдімося нормально!
Я не знала, що казати. Залишилась сама з двома дітьми, що ж тут нормального. В нього зараз буде кохання, романтика, а в мене буде чимало турбот. Вже в перші вихідні, коли я попросила його побути з дітьми, Тарас сказав, що їде в гори з новою дівчиною і скасувати це не може.
Далі було лише гірше. Я не справлялась ні фінансово, ні морально. А колишньому байдуже було. Коли я щось просила для малечі він увесь час казав, що не може допомогти, бо йому бракує грошей і взагалі він ледве виживає
Так тривало три роки. І зараз я почувалась остаточно спустошеною і знесиленою. Тарас вже побрався з новою дружиною і йому було байдуже. Лише на дні народження вітав дітей. І ось я не витримала. Якось розповіла все подрузі, а та мені порадила.
– Твої діти вже не малі та ти достатньо для них зробила. Залишай їх чоловікові і їдь на заробітки.
Мені було важко на це наважитись. Та врешті я не витримала. Одного дня зібрала речі дітей привезла до Тараса і просто пішла. Згодом подзвонила йому й сказала, що їду. Він мало не плакав.
– Ти що, повертайся, дружина піде від мене через дітей!
дітей!
– Це твої діти! Якщо вона тебе кохає, то прийме їх. Я лиш на рік їду, а тоді повернусь.
Минуло кілька тижнів і Тарас написав, що дружина його покинула. А тоді почав дзвонити й благати, щоб я повернулась.
– Ми мусимо спробувати знову! Дарма я вас покинув!
Він присягається, що тепер все буде інакше. І чесно кажучи, для мене це було б простіше. Все ж у нас спільні діти та колись ми дуже добре жили разом. То як мені вчинити? Порадьте щось?
