💙 «Навіть з протезом повернувся б на позиції». Поліцейський із Миколаївщини, який не зламався після втрати ноги

Він втратив ногу — але не силу стояти за Україну.

Олександр Смірнов, позивний «Хорват», — 26-річний поліцейський із Миколаївщини. До війни він служив слідчим у місцевому відділку поліції, допомагав людям, розслідував справи, жив звичайним життям. Але у 2023 році вирішив піти на фронт. “Я не міг дивитися збоку. Коли стріляють по моїй землі — я мушу бути там,” — казав він.

У липні 2023 року Олександр вступив до штурмового батальйону “Тавр”, став гранатометником. На передовій побачив і втому, і страх, і справжнє братерство. “Хлопці — це родина. І коли поруч поранений — не думаєш, просто витягуєш,” — пригадує воїн.

5 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, він натрапив на міну. Вибухова хвиля, тиша, потім — біль. Лікарі врятували йому життя, але ногу довелося ампутувати. “Пам’ятаю, як прокинувся і спитав: чи живий хлопець, що був поруч. І коли сказали — так, я зрозумів, що все не дарма.”

Після операції його перевезли до Києва. Сьогодні він проходить реабілітацію, звикає до протезу і вчиться знову ходити. “Якби дали шанс — я б повернувся на позиції. Навіть з протезом. Бо там мої побратими,” — каже Олександр.

Його історія — не про втрату. Вона про те, що мужність не міряється тілом, а серцем. І поки такі люди стоять — стоїть Україна.

💬 Як Ви вважаєте, чи можливо бути сильнішим після того, як втрачаєш частину себе?

💬 Що для Вас означає — не зламатися, навіть коли біль стає частиною життя?

📌 Джерело: «Суспільне Миколаїв»