Одного разу, коли ми гостювали у батьків чоловіка на дачі, я запропонувала чоловікові запросити його сина від першого шлюбу до нас, щоб познайомити дітей. Нашому Максиму вже було півтора року.
Так сталося, що я вийшла заміж за розлученого чоловіка. Я не розбивала сім’ю, з чоловіком ми познайомилися після того, як він
розійшовся з своєю першою дружиною. У мого чоловіка від першого шлюбу є шестирічний син Віталій, з яким він спілкується кожні
вихідні. Спочатку він хотів нас познайомити, але я була категорично проти цього, так як хотіла, щоб чоловік забув свою першу сім’ю.
Не дозволяла йому навіть згадувати про дитину в розмові зі мною, не тому що мені не подобався цей хлопчик, якого, до речі, я не
бачила, а тому, що ревнувала чоловіка до його минулого.
Я знала, що він сумує без сина, якого його колишня дружина довго не дозволяла бачити. Але коли вони, нарешті, знайшли спільну мову
з приводу сина, мій чоловік був дуже радий цьому, став водити дитину на теніс, бувати з ним всюди, що мене дуже дратувало. Адже
вихідні ми могли провести разом.
Але коли у нас народилася спільна дитина, я з часом стала помічати, що не проти, щоб син чоловіка приходив до нас. Тоді я зрозуміла,
що була не права, мені хотілося, щоб діти спілкувалися, адже вони – брати.
В житті все може трапитися, батьки – не вічні, а діти – рідні, нехай лише і по батькові.
Одного разу, коли ми гостювали у батьків чоловіка на дачі, я запропонувала чоловікові запросити Віталіка до нас, щоб познайомити
дітей. Нашому Максиму вже було півтора року.
Чоловік дуже зрадів, що я змінила своє ставлення до його сина, і привіз його до нас в гості. Треба сказати, що дідусь з бабусею теж не
часто його бачили: колишня невістка не дозволяла їм бачитися, і хлопчик відчував себе тут чужим. Я всіляко намагалася налагодити з
ним відносини, Максим теж зрадів і весь час тягнув його погуляти, показував і пропонував свої іграшки. Але хлопчик був замкнутий і
незабаром попросив батька відвезти його додому.
Свекруха стала лаяти колишню дружину сина, говорила, що вона налаштувала проти них онука. Але особисто я думаю, що в цьому
винні всі, що вплутали дитину в свої розборки. І я в тому числі, зі своїми нікому не потрібними ревнощами. Тепер, коли у мене є свій син,
я почала це розуміти. Сиджу і думаю, як виправити ситуацію, що склалася.
Фото ілюстративне – marieclaire
