. Та був там один особливий сусід – дядько Петро. Він мав дивний погляд і носив жіночу білизну, що всіх у селі неабияк бентежило.

Одного дня, коли Ганна збирала помідори на своєму городі, вона помітила, що всі її кущі засохли.

Ганна: (обурено) "Що ж це таке? Тільки вчора все було добре, а сьогодні – всі помідори засохли!"

Її сусідка Марія, яка проходила повз, зупинилася і подивилася на город.

Марія: "Ой, Ганно, ти ж знаєш, хто це винен? Це все через Петра! Ось, подивись, він знову носить ту жіночу білизну!"

Ганна: (здивовано) "Та що ти кажеш? Це ж якось не по-людськи!"

Марія: "Та хіба ти не знаєш? Всі кажуть, що його погляд лихий, а ще й оці його забаганки з білизною... От і нашкодив твоїм помідорам!"

Дядько Петро, який проходив неподалік, почув розмову жінок і підійшов ближче.

Петро: "Що тут сталося, жінки? Чого ви мене обговорюєте?"

Ганна: "Петре, твої дивацтва вже всім набридли! Через тебе всі мої помідори засохли!"

Петро: (спокійно) "Ганно, Маріє, не вигадуйте. Я ж нічого не робив. Просто люблю зручний одяг, і все."

Марія: "Але ж твій погляд, Петре! Всі в селі знають, що він лихий."

Петро: "Мій погляд? Це просто забобони. Давайте краще поміркуємо, чому помідори засохли. Може, вода не та, або шкідники завелися?"

Ганна: (подумавши) "Можливо, ти й правий. Але все одно це дивно."

Марія: "Ну, давайте спробуємо разом розібратися. Може, і справді є якась причина, про яку ми не подумали."

Так жінки разом з Петром почали шукати причину проблеми. Виявилося, що ґрунт на городі Ганни був заражений, і це призвело до того, що помідори засохли. Після цього випадку, селяни зрозуміли, що не варто судити людину за її зовнішній вигляд чи дивні звички. А дядько Петро став їм навіть ближчим другом, допомагаючи порадами і ділом.